Притчі - Форум

Притчі - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 212»
Форум » Test category » Test forum » Притчі (розказуємо тут :))
Притчі
Вадя-РоторДата: Четвер, 08.07.2010, 17:27 | Повідомлення # 1
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Репутація: 1
Статус: Offline
Колись давно старець відкрив своєму внуку одну життєву істину:
— В кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє собою Зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, амбіції, брехня. Інший вовк представляє собою Добро: мир, любов, надію, істину, доброту і вірність.
Внук, зворушений до глибини душі словами діда, задумався, а потім запитав:
— А який вовк в кінці перемагає?
Старий посміхнувся і відповів:
— Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.
 
БахтиярДата: Четвер, 08.07.2010, 17:55 | Повідомлення # 2
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Репутація: 0
Статус: Offline
Я просила Бога забрать мою гордыню, и Бог ответил мне – нет.
Он сказал, что гордыню не забирают – от нее отрекаются.
Я просила Бога исцелить мою прикованную к постели дочку.
Бог сказал мне – нет. Душа ее в надежности, а тело все равно умрет.
Я просила Бога даровать мне терпение, и Бог сказал – нет.
Он сказал, что терпение появляется в результате испытаний – его не дают, а заслуживают.
Я просила Бога подарить мне счастье, и Бог сказал – нет.
Он сказал, что дает благословение, а буду ли я счастлива, или нет – зависит от меня.
Я просила Бога уберечь меня от боли, и Бог сказал – нет.
Он сказал, что страдания отворачивают человека от мирских забот и приводят к Нему.
Я просила Бога, чтобы дух мой рос, и Бог сказал – нет.
Он сказал, что дух должен вырасти сам.
Я просила Бога научить меня любить всех людей так, как Он любит меня.
Наконец, сказал Господь, ты поняла, что нужно просить.
Я просила – и Бог послал мне испытания, чтобы закалить меня.
Я просила мудрости – и Бог послал мне проблемы, над которыми нужно ломать голову.
Я просила мужества – и Бог послал мне опасности.
Я просила любви – и Бог послал несчастных, которые нуждаются в моей помощи.
Я просила благ – и Бог дал мне возможности.
Я не получила ничего из того, что хотела – я получила все, что мне было НУЖНО! Бог услышал мои молитвы.
 
otecДата: Субота, 10.07.2010, 13:43 | Повідомлення # 3
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 32
Репутація: 0
Статус: Offline
Щодо посту.

Хто опанує собою, той є королем. Бо замість бути невільником своїх пристрастей - він їм наказує. Він є переможцем, бо здолав свої грішні пожадання. (св. Кипріян)

Як довго Адам постив - був у раю, а як зламав піст, то був з раю прогнаний. (св. Єронім).

Добре є постити, але ще краще накласти піст на язик, очі, вуха та думки.( о. Ігор Цар.)

 
otecДата: Неділя, 11.07.2010, 19:59 | Повідомлення # 4
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 32
Репутація: 0
Статус: Offline
В одного селянина була дуже добра кобила. Настільки добра, що сам цар захотів її придбати. Але селянин всім відмовляв. Але якось кобила втекла. Односельці сміялись і похитували головами. Потрібно таки було продати. Проте селянин сказав. Я не знаю добре це чи погано. Я тільки знаю що кобила втекла.
Через кілька днів кобила повернулась з красивим диким жеребцем. Всі односельці були здивовані як же поталанило селянину. А він знову відповів: "Я не знаю добре це чи погано".
Якось син селянина став об’їжджати нового коня, впав, і зламав ногу. Люди брались за голови: "Треба було продати кобилу". Але селянин незмінно відповів: "Побачимо, добре це чи погано".
Пройшов час, почалась війна. Усіх здорових чоловіків забрали до війська. А син селянина зостався зі своєю сім’єю, був її годувальником і опорою.
А селянин і далі жив, цілком покладаючись на волю Божу.
 
otecДата: Вівторок, 13.07.2010, 20:20 | Повідомлення # 5
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 32
Репутація: 0
Статус: Offline
Самуеля Тейлора Колріджа відвідав один шанувальник його поезії. Під час розмови вони торкнулися питання виховання дітей.
- На мою думку сказав гість, - дітям треба дати можливість вільно думати і робити, що хочуть, а як вони підростуть, навчаться самі приймати правильні рішення. Вважаю, що це єдиний спосіб, щоб вони виросли, вповні розкривши свої можливості.
У цей момент Колрідж перервав його:
- Я хочу показати тобі свій розарій, - сказав, і вивів гостя з дому на город.
Коли вони вийшли на город, гість подивився і голосно вигукнув:
- Але ж тут тільки бур’ян!
- Тут завжди було багато прекрасних троянд, - сказав Колрідж. - Але цього року я вирішив залишити город без втручання, хай росте як хоче. І ось, бачиш результат.
 
otecДата: Неділя, 18.07.2010, 22:34 | Повідомлення # 6
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 32
Репутація: 0
Статус: Offline
Жива віра
Зустрівся якось священик і фабрикант, що виробляв мило. Фабрикант почав говорити:
- не розумію, для чого потрібна релігія? У світі панує безлад, війни, нужда, і то після тисячолітнього проповідування про правду, мир, після всіх молитов, проповідей і навчань. Які лунають в церквах. Якщо релігія дісно є добра, правдива і потрібна, то чому так діється?
Священик не відповів нічого. Вони й далі йшли поруч і побачили дитину, яка бавилася в баюрі. Священик сказав:
- Поглянь на ту дитину. Ти твердиш, що мило допомагає людям бути чистими, але ця дитина брудна. Я навіть починаю сумніватися чи взагалі мило потрібне.
Фабрикант з обуренням вигукнув:
- Звісно, що нема ніякої користі з мила, якщо ним не користуватися.
- Саме так, відповів священик. - Подібно є і з вірою, і з релігією. Вони є недоцільні, якщо їх не застосовувати на практиці.
 
otecДата: Середа, 21.07.2010, 12:10 | Повідомлення # 7
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 32
Репутація: 0
Статус: Offline
Участь у недільному Богослужінні.
Один віруючий, який любив в неділю врвнці довше поспати, завжди говорив до своєї дружини:
- Піди до церкви на службу Божу, за мене і за себе.
Але якось вночі приснилось йому, що вони з дружиною померли одночасно і стали перед брамою неба. Їх зустрів Святий Петро і спитав:
- Чи ви пан і пані Сміт?
Вони обоє ствердно кивнули головою.
- Чудово! Хай пані Сміт увійде за вас обох, - сказав святий.
 
otecДата: Четвер, 29.07.2010, 11:56 | Повідомлення # 8
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 32
Репутація: 0
Статус: Offline
Був собі каменяр дуже невдоволений своїм життям. Одного дня проходячи повз дім багатого купця, він побачив через відчинене вікно, як той у розкоші бенкетував зі своїми поважними гістьми. "Напевне це дуже впливовий купець", — подумав каменяр. Побачене викликало в ньому таку велику заздрість, що він сам захотів стати великим купцем. Вже і миті не міг жити як бідний каменяр.
На превелике своє здивування каменяр раптом став купцем. І почав жити в розкоші і мати владу про що раніше не міг навіть подумати. Ті ж, які були менше багаті, заздрили йому. Незабаром до їх міста завітав великий урядовець. Його несли на ношах у супроводі чисельної прислуги і солдатів і били в барабани. Всі, бідний чи багатий мусили кланятися урядовцю.
"Такий урядовець є дуже могутньою людиною. — Хочу стати урядовцем".
І тут же став ним. І його також носили на ношах.
Одного гарячого літнього дня новоспеченому урядовцеві стало погано в нагрітих ношах. Він подивився на небо і побачив сонце яке припікало не рахуючись з всякими урядовцями.
"Сонце напевно могутніше, — подумав він. — Хочу стати сонцем.
І він став сонцем і світив кожному як хотів. Тим часом з’явилася величезна хмара між ним і землею, і його проміння вже не могло досягнути землі.
"Та хмара мабуть має величезну силу", — подумав він. — Хочу стати хмарою".
І став хмарою. Але швидко зауважив, що його несе якась сила. І зрозумів що це вітер.
"О, вітер мабуть найсильніший, — подумав він. — Хочу стати вітром".
І став вітром. Але через деякий час, коли почав дути з усієї сили, натрапив на щось, що не піддавалося йоме не дивлячись на велетенські зусилля. Це була велетенська кам’яна брила.
" Такий камінь певно ніхто не зрушить, — подумав. — Хочу стати каменем".
І він став каменем найбільшим на землі. Але раптом почув удари молотка що забивали клин у кам’яний моноліт і відчув, що почав змінюватися.
"Невже може бути щось потужніше за мене?" — подумав він. Озирнувся і на обрії побачив постать каменяра...
 
otecДата: Середа, 11.08.2010, 22:32 | Повідомлення # 9
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 32
Репутація: 0
Статус: Offline
Погані звички

Якось старий вчитель пішов зі своїм учнем на прогулянку до лісу. Раптом учитель зупинився, зацікавившись чотирма рослинами. Перша з них тільки -но почала прорізатися крізь землю, друга вже мала розвинену кореневу систему і назовні пустила красиві листочки. Третя була сформована у малий кущ. А черверта вже була зрілим деревом.
Вчитель звернувся до свого молодого учня:
—Вирви спочатку першу рослину.
Хлопчина без усякого зусилля, тільки пальцями, витягнув її.
—А тепер вирви другу.
Учень послухав, але це вже далось йому дещо важче.
—А тепер третю.
Хлопець напружив усі свої сили , і лиш тоді зумів витягнути з землі кущ.
—Ну а тепер, —спитав вчитель, —чи даш собі раду з четвертою рослиною?
Коли хлопець міцно схопив оюома руками стовбур дерева і спробував вирвати його з землі, то лишень ледь затріпотіли листочки.

—Ось так сину, мається із нашими поганими звичками. Коли вони ще молоді, невкорінені, ми, з Божою допомогою, дуже легко можемо їх позбутися, але коли вони вже старі, запустили глибоко коріння, то їх уже важко позбутися, незважаючи на наші щирі молитви і старання.

 
otecДата: П`ятниця, 20.08.2010, 22:13 | Повідомлення # 10
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 32
Репутація: 0
Статус: Offline
СПОКУСА
Один багатий підприємець хотів найняти водія. З цією метою він зустрівся з трьома кандидатами. Показавши на глибоку прірву неподалік свого дому, підприємець сказав:
—Припустимо, що везете мене над прірвою. Як далеко від краю скеруєте авто, що би я почувався в безпеці?
Перший з кандидатів без вагань відповів:
—Я спокійно їхав би на машині не більше як за 15 сантиметрів від краю прірви.
Другий сказав.
—Я напевно, їхав би від краю прірви не більш як на одну стопу, так щоб ви, пане, не мали би причини для страху.
Нарешті слово взяв третій кандидат на посаду водія:
—Я намагався б як найдалі триматися від тієї прірви.
Підприємець прийняв на роботу третього.
 
otecДата: Субота, 04.09.2010, 21:52 | Повідомлення # 11
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 32
Репутація: 0
Статус: Offline
ЧЕРСТВІСТЬ
Молоді хлопчиська насміхалися над своїм бідним, убого вдягненим товаришем:
—Ти ж християнин, — кпили собі. — Якщо Бог тебе любить, чому не заопікується тобою? Чому не скаже комусь, щоби дав тобі пару черевиків і якийсь пристойний одяг?
Ці слова дуже вразили хлопця, але невдовзі з повними сліз очима він відповів:
— Я думаю, що він саме так і каже людям робити, але вони Його не слухають.
 
otecДата: Середа, 06.10.2010, 18:55 | Повідомлення # 12
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 32
Репутація: 0
Статус: Offline
Скалка в чужому оці.
Один бідний чоловік, щоб вгамувати голод, вкрав у магазині буханець хліба. За цей злочин його присудили до смерті через повішання. Перед виконанням присуду, його спитали, що він хотів би сказати в своєму останньому слові. Злодій звернувся до короля:
—Хочу, ваша величносте, перед смертю посадити в землю насіння яблука, з якого за одну ніч виросте дерево і дасть плід. Це таємниця, яку мені передав батько перед своєю смертю. Думаю, було б великою втратою, як би ця таємниця пропала разом зі мною.
Коли злодій викопав ямку то сказав:
—Це зерно може посадити тільки людина. яка в своєму житті ніколи нічого не вкрала, і не присвоїла собі нічого чужого. Очевидно, що я, який вкрав буханець хліба, не можу цього зробити.
Король звелів посадити зерно своєму прем’єр міністрові. Але той категорично відмовився кажучи:
—Ваша королівська милосте. коли я був ще молодим, то пригадую, присвоїв собі одну невелику річ. Тож, звісно, я не можу посадити зернятко.
Коли було запропоновано посадити зерно скарбникові, то він сазав королю, що ще будучи молодим ошукав когось на певну суму. Коли ж прийшла черга до самого короля,він пригадав, що потайки взяв у батька один цінний перстень.
Тоді злодій сказав:
—Ви всі є достойні і шляхетні особи. Вам нічого не бракує. але ви як бачите, не можете посадити зернятко. А я, який з голоду вкрав буханець хліба маю за це бути повішений?
Король високо оцінив мудрість злочинця, скасував свій вирок і відпустив його на волю.

 
otecДата: Вівторок, 21.12.2010, 18:48 | Повідомлення # 13
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 32
Репутація: 0
Статус: Offline
Две вишни. Притча святителя Николая Сербского
Христианские православные притчи - Христианские притчи святых Отцов

У одного человека было две вишни перед домом. Одна была злая, а другая добрая. Когда бы он ни выходил из дома, они звали его и о чем-то просили. Злая вишня всякий раз просила разное: то "окопай меня", то "побели меня", то "напои меня", то "отведи излишнюю влагу от меня", то "заслони меня от жаркого солнца", то "дай мне больше света". А добрая вишня всегда повторяла одну и ту же просьбу: "Господин мой, помоги мне принести добрый урожай!"

Хозяин был одинаково милостив к обеим, ухаживал за ними, внимательно выслушивал их просьбы и выполнял все их желания. Он делал то, что просила и одна, и другая, иначе говоря, злой вишне давал все, что она требовала, а доброй - только то, что считал нужным, имея конечной целью прекрасный преобильный урожай.

И что же потом случилось? Злая вишня сильно разрослась, ствол и ветви блестели, будто маслом намазанные, а обильная листва была темно-зеленой, раскидистой, как густой шатер. В отличие от нее добрая вишня своим внешним видом ничьего внимания не привлекала.

Когда же пришло время урожая, злая вишня уродила мелкие редкие плоды, которые из-за густой листвы никак не могли дозреть, а добрая принесла много-премного очень вкусных ягод. Стыдно стало злой вишне, что она не смогла дать такого урожая, как ее соседка, и стала она роптать на хозяина, укоряя его за это. Хозяин рассердился и ответил: - Разве я в этом виноват? Не я ли целый год выполнял все твои желания? Если бы и ты думала только об урожае, я бы и тебе помог принести такие же обильные плоды, как у нее. Но ты притворялась, что умнее меня, который тебя посадил, вот поэтому-то ты и осталась бесплодна.

Горько раскаивалась злая вишня и обещала хозяину, что в следующем году она будет думать только об урожае, и его будет просить только об этом, а обо всем остальном предоставит заботиться ему самому. Как обещала, так и сделала - стала вести себя, как добрая вишня. И на следующий год обе вишни принесли одинаково хороший урожай, а радость их, как и хозяина, была велика.

***

Мораль этой простой притчи ясна для всех, кто Богу молится.

Хозяин сада есть Бог этого света, а люди есть Его саженцы. Как и всякий хозяин, Бог требует от Своих насаждений урожая. "Всякое дерево, которое не родит добро, рубят и в огонь бросают!" - говорится в Евангелии. Поэтому прежде всего и больше всего требуется заботиться об урожае. И должно молиться Хозяину - Богу, "Господину жатвы", о добром урожае. Не нужно просить Господа о мелочах. Посмотри, ведь никто не идет к земному царю, чтобы попросить его о какой-нибудь мелочи, которую можно легко получить и в другом месте.

"Господь наш есть Господь Даритель", - говорит святой Иоанн Златоуст. Он любит, когда дети Его просят у Него нечто великое, достойное царевича. А наибольший дар, который Бог может дать людям, есть Царство Небесное, где Он Сам царствует. Поэтому Господь Иисус Христос велит: "Ищите прежде всего Царствие Божие, а остальное вам добавится". И еще Он велит: "Не беспокойтесь о том, что будете есть, или что будете пить, или во что одеваться. Ваш Отец Небесный знает, что вам все это требуется". И еще Он говорит: "Знает Отец ваш еще прежде молитвы вашей, что вам нужно!"

Итак, что нужно просить у Бога? Прежде всего то, что есть самое лучшее, самое великое и самое бесконечное. А это и будут те духовные богатства, что называются одним именем - Царство Небесное. Когда прежде всего об этом мы просим Бога, Он дает, вместе с этим богатством, и все остальное, что нам требуется на этом свете. Конечно, не возбраняется просить Бога и об остальном, что нам нужно, но об этом можно просить только заодно с главным.

Сам Господь учит нас молиться и о хлебе каждодневно: "Хлеб наш насущный даждь нам днесь!.." Но эта молитва в "Отче наш" стоит не на первом месте, но только после молитвы о святом имени Божием, о приходе Царствия Небесного и о владычестве воли Божией на земле, как и на Небе.

Итак, сначала духовные блага, и только потом материальные. Все материальные блага - из праха, и Господь их легко творит и легко дает. Дает их по милости Своей даже тем, кто об этом и не просит. Дает их и животным, как и людям. Однако духовные блага Он никогда не дает ни без воли человеческой, ни без искания. Самые драгоценные богатства, то есть духовные, такие, как миролюбие, радость, доброта, милость, терпение, вера, надежда, любовь, мудрость и другие, Бог может дать так же легко, как дает материальные блага, но лишь тем, кто возлюбит эти духовные сокровища и кто будет о них просить Бога.

 
otecДата: Четвер, 23.12.2010, 18:32 | Повідомлення # 14
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 32
Репутація: 0
Статус: Offline
Почему в мире много страданий

Один человек пришёл в парикмахерскую, чтобы его, как обычно, подстригли и побрили. Он разговорился с парикмахером, который его обслуживал. Говорили о разном, и вдруг, разговор зашёл о Боге.

Парикмахер сказал:

- Что бы вы мне ни говорили, а я не верю, что Бог есть.

- Почему? - спросил клиент.

- Ну ведь это ж и так ясно. Достаточно выйти на улицу, чтобы убедиться, что Бога нет. Вот скажите, если Бог существует, откуда столько больных людей? Откуда беспризорные дети? Если бы он действительно существовал, не было бы ни страданий, ни боли. Трудно представить себе любящего Бога, который допускает это.

Клиент на мгновение задумался, но решил промолчать, чтобы не вступать в спор. Когда парикмахер закончил свою работу, клиент ушёл. Выйдя из парикмахерской, он увидел на улице заросшего и небритого человека (казалось, что тот не стригся целую вечность, настолько неряшливо он выглядел). Тогда клиент вернулся в парикмахерскую и сказал парикмахеру:

- Знаете, что я вам скажу? Парикмахеров не существует.

- Как это так? - удивился парикмахер. - А я разве не в счёт? Я же парикмахер.

- Нет! - воскликнул клиент. - Их не существует, иначе не было бы заросших и небритых людей, как вон тот человек, который идёт по улице.

- Ну, мил человек, дело ж не в парикмахерах. Просто люди сами ко мне не приходят.

В том то и дело! - подтвердил клиент. - И я о том же: Бог есть. Просто люди не ищут Его и не приходят к Нему. Вот почему в мире так много боли и страданий.

(395x63, 11Kb)

 
otecДата: Понеділок, 03.01.2011, 01:17 | Повідомлення # 15
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 32
Репутація: 0
Статус: Offline
Два струмки
Хлопчик років п'яти - шести, гуляючи з батьками по лісу, побачив чистий струмок. Він напився свіжої води, а потім - ради забави - узяв в руки гілочку і почав мутити воду в струмку. Дно струмка було землистим, і тому на поверхню негайно піднявся пісок, опале листя і різне сміття. Колись прозора вода стала непридатна для пиття. Маляті швидко перехотілось заглядати в брудну воду струмочка. Він кинув туди гілочку і побіг до мами.
А десь високо в горах інший хлопчик так само бавився з гірським струмочком. Він теж хотів помутити воду гілочкою. Але дно струмочка було кам'янистим, і він зламав гілочку і побіг далі, нічого не добившись. Потік був чистий як і раніше.
Подібно до цього деякі люди зовні здаються добрими і чуйними, як чистий струмок. Але спробуй хоч ненавмисно образити таку людину і побачиш, як з дна душі спливуть зарозумілість, дріб'язковість і гординя і старі образи, подібно до болота і сміття в струмку лісовому. Коли ж людина постійно повчається в Слові Божому і про вище подумує, то поступово приклад упокорювання Христового, загартовує добродійну людину упокорюванням і міцним терпінням, об яких, як тростинки об камінь, ламаються всяка людська злоба і неприязнь.
[/size]
 
Форум » Test category » Test forum » Притчі (розказуємо тут :))
Сторінка 1 з 212»
Пошук: