Головна » 2010 » Грудень » 21 » Святої Праведної Анни
21:00
Святої Праведної Анни

Святої праведної Анни

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

Сьогодні свята церква згадує святих праведних Якима й Анни. Власне це свято називається Зачаття Пресвятої Богородиці Праведною Анною.

Ми часто зустрічаємо в календарях свята мучеників, великих подвижників християнських як наприклад Марії Єгипетської. Чи великих святителів: чудотворця Миколая. Іоанна Золотоустого чи Василія Великого, Григорія Богослова. А як же жили праведники?

Яким і Анна жили тихо, мирно і намагались ретельно дотримуватись законів Божих. Ми не знайдемо в Святому письмі їх повчань чи настанов. Це були люди не з багатих. Які прагнули одружившись як кажуть в народі простого людського щастя. А щастя молода сім’я звичайно бачить в народжені дитини. Тим більше, що в євреїв в ті часи  рахувалося; якщо в сім’ї не народжуються діти, то та сім’я не благословенна Богом. Навіть вважалось, що на них лежить прокляття. Люди думали,  що Господь відвернувся від них і навіть в храмі священик не хотів прийняти від Йоакима жертву. Можна тільки уявити як вони жили з цим до старості. Яким великим було їх терпіння. Але це було в якісь мірі випробовування.

І ось, розповідається в передані, коли священик в черговий раз не прийняв жертву від Якима, то він був настільки схвильований і збентежений, що навіть не міг піти додому. Він пішов у пустиню де паслись його вівці. Плакав, тужив перед Богом щоб послав їм з Анною дитя. Обіцяв в разі його народження присвятити його Господу.

Чекаючи чоловіка і Анна сумувала. Це був важкий життєвий шлях терпіння, осуду і кривих поглядів. Люди приписували їм гріхи за які начебто їх покарано. І зрозуміло, що переносити це все було дуже важко. Але вони прожили разом у цьому випробовуванні до старості.  І таки дочекалися. Господь послав їм на старість Своє благословення – донечку яка стала Матір’ю Христа Спасителя.

На цій основі хочеться звернути увагу на той факт, які ж ми нетерплячі буваємо у шлюбі. Як багато сімей розлучаєеться через те, що не можуть народити дитину. Як буває часто подружжя звинувачують один одного безпідставно  то за малі заробітки,  то з безпідставних ревнощів. Або просто через те, що хтось не такий яким би інший хотів його бачити. Хтось напивається, хтось зраджує, хтось займається перелюбством,  хтось влаштовує сімейні розбірки з допомогою кулаків. Прости нам Господи нашу нетерплячість, нашу зарозумілість що чоловік чи жінка це є цілковита власність якою можна розпоряджатись на свій розсуд тому, хто в сім’ї вважаєе себе сильнішим.

І ще хочу звернути вашу увагу на таке ганебне явище серед християн, як осуд. Всюдисущий і постійний. А між тим Господь заборонив нам осуджувати будь кого. Не судіть не будете суджені написано в Святому письмі.

Спокусник роду людського настільки хитро спокушає нас до осуду. Наче ми вже так багато досягли в удосконалення свого життя згідно Божих заповідей. І пости нам легше даються, і добріші люди стають, і милостивіші. Але осудженням все закреслюється! І як же важко від цього втриматись.

Нам все здається що ось ми правильні. І навіть думки наші часто зайняті осудом, в той час як ми б мали займатися роздумуванням над своїми гріхами. В той час як ми могли зайняти свої думки молитвою.

Часом людина може не сподобатись чи поступками, чи розмовою, чи одежею і ми можемо вважати її грішною. Між тим людина може бути праведною перед Богом.

Часом навпаки людина хизується своїми чеснотами а заглянь до неї в душу присвітивши світлом Євангельських законів – суцільний морок гордості, пихатості і ще будь чого.

Але ми повинні розуміти, що всі ми знаходимось під пильним Божим оком. Часто буває що людина дійсно згрішить перед Богом. Але зрозуміє свій гріх, покається, виправиться і Господь її простить. А люди ще довго можуть осуджувати набираючись гріха. Тому тут слід відзначити як дуже важливо утримуватись від поганих вчинків. Бо крім того що зробили щось неправильно, на нас буде лежати відповідальність за тих, у кого ми викликали осуд спонукаючи до гріха.

І от як часто буває. Живе людина праведним життям любить Господа і творить добро ближнім своїм в ім'я Господнє але й таку людину обсудять із заздрості що її люди поважають і Господь милує. Але горе тій людині що судить праведника. Господь милосердний і справедливий і захистить свого угодника від скреготу зубів їхніх. Яму яку вони на нього копали самі ж і обживатимуть. Віруюча людина тверду надію покладає на Господа і Він захистить її і довгим щасливим богоугодним життям наситить її.

Написано в Святому письмі що не встояло б місто чи держава в якій не було б праведників. Але поки ми ще живемо, значить є праведні люди серед нас. Інша справа що і таких ми знайдемо за що осудити і приписати їм гріхи яких зовсім немає. Якщо так безпідставно засудимо праведника, наберемось гріха якого важко буде позбутися. Це ми бачимо на прикладі праведного Іова. Коли він мужньо переносив Господні випробовування  і тяжко хворів,   до нього прийшли друзі. І замість того щоб втішити, стали дорікати йому гріхами яких він не робив. Іов була надзвичайно праведною людиною. І якщо комусь цікаво хто ж може праведником називатись, хай прочитає в Біблії книгу Іова 29 частину. Читаємо що Господь засудив цих «друзів» і наказав принести жертву за гріхи осуду. І просити, щоб Іов помолився за них щоб цей гріх їм простився.

А тепер кожен хай подумає: скільки ж ми бувало неправильно судили про когось і як треба той гріх вимолювати в Бога.

 

Зверніть увагу.

-         кого ми поносимо, злословимо, а в Бога він поважний і Бог його любить.

-         Кого ми часто осуджуємо, того Бог може благословити.

-         Кого ми несправедливо обвинувачуємо, того Бог  оправдовує. Бо ми своїм осудом знімаємо з нього гріхи і беремо їх на себе.

-         Кого ми за грішника рахуємо, той перед Богом праведний є.

-         Кого ми за ворога Божого рахуємо, той може бути Божим угодником.

-         Яскравий приклад цьому Яким і Анна. Також праведний Іов якого друзі несправедливо осуджували і говорили йому усякі неприємні речі.

Хочу згадати ще один випадок із Святого письма. Коли після всесвітнього потопу ковчег Ноя приземлився на горі Арарат. Треба сказати що до всесвітнього потопу природа була настільки чиста, що нічого не псувалось і не гнило. Після того як вся природа довгий час перебувала в воді, з'явились бактерії які викликають бродіння та інші псування. І ось забродив сік виноградний і став п’янким. Ной нічого про це не знаючи випив сік який перетворився на вино і сп'янів. Так і заснув. І одежа закотившись відкрила наготу Ноя. Заходить  один з синів Ноя Хам. Побачивши батька в такому вигляді, став насміхатися і пішов покликав братів Сима і Яфета щоб і їм показати батьків сором. Почувши таке, брати обурились. Взяли одежу і підійшовши задом не дивлячись на батька прикрили тіло його.

Коли Ной про це дізнався, то прокляв Хама і весь рід його що й спостерігається в біблейській історії. Бо це надзвичайно неприємно для людини коли вона почує що хтось її осудив. Цим можна нажити собі неприятеля на все життя. Тому старайтесь не розповідати нікому про чужий гріх навіть явний. Це дуже важко, але цьому можна навчитись. Змовчавши ми ніколи не помилимось. Тим більше дуже часто ми судимо про те, чого не знаємо. Особливо набираються люди гріха коли судять віруючих людей іншої церкви. Ще й додаючи при тому (подумати тільки!) що Бог просто не може їх почути. Але ж Господь суддя всім нам. Йому належить суд. Якому господарю сподобається коли раб його буде судити його дитину і розпоряджається кому з своїх дітей батько має дати те чи інше.

Отож будьмо мудрі. Стараймось не грішити самі, щоб не спокушати інших до осуду. І не судити інших щоб за це не бути самим осудженим.

Почувши все це ми мабуть візьмемось за голову. Це ж що виходить, взагалі ні про що не говорити? Виходить  що не скажеш все осуд. Але можна перетворити осуд в обговорення з ціллю виправлення. Тоді це зарахується в праведність.

Ось наприклад; захворіла якась людина і зійшлися лікарі для обговорення її діагнозу. Поряд з симптомами хвороби вони обговорюють його риси характеру; терплячість чи нетерплячість, доброзичливість чи нервовість. Бо це теж важливі риси по яких треба лікувати людину. І це обговорення правильне.

Чи буває якась дитина поводиться в школі не за правилами поведінки. Тоді вчителі збираються, обговорюють ситуацію як виправити дитину. Як їй допомогти. Розмовляють з самою дитиною, попереджають. Це правильно.

А тепер подивімось з іншого боку. Зійшлися дві сусідки. Перемили третій кісточки і гордо розійшлись. Не думаючи про те, що пересуджена ними сусідка може обговорює з кимось їхні недоліки яких і в них набереться «під зав’язку». Але ж наче чую заперечення: але ж дійсно людина поступає неправильно! В такому випадку прислухаймося до порад святого апостола Павла. (Галатам 6.1). Браття! Якщо і впаде людина в той чи інший гріх, то ви духовні виправляйте такого в дусі лагідності та слідкуючи за собою щоб не бути спокушеним.

Що це означає.? Ось стали помічати рідні чи друзі, чи сусіди, що та чи інша людина веде себе негарно. Часом бувають особливо виражені гордість, скупість, чванливість. Буває людина захоплюється прокльонами інших. Буває діти, жінки, починають курити. Хтось віддається перелюбству, хтось чародійству. І знаєте, та людина так захоплюється тим чи іншим, що не помічає за собою цих не достатків. Вважає що все робить правильно. Ось в таких випадках треба збиратись з такими людьми, слово яких для цієї людини авторитетне і попросити якось вплинути на цю людину. Або самі підійдімо і з ласкою, дуже легенько зверніть увагу що ті чи інші вчинки викликають осуд в суспільстві. Може б таки їх не допускати.

Правда і тут є складнощі. Буває зачепи такого той не радий будеш. В такому випадку щоб не набиратись гріха, щиро помолімось за цю людину і попросімо щоб Господь допоміг їй виправитись. Це нам зарахується в праведність. Бо в молитві є велика сила яку ми ще може навіть і не усвідомлюємо.

І ще одне велике добро  ми можемо зробити і для України в цілому, і для добра самим собі. Майже всі розмови зводяться до того, щоб критикувати владу. З одної сторони політики і владні структури на це заслуговують. Нам дійсно є їх за що критикувати. Але якщо по правді, то ми і цього не повинні робити. Ну хоча б тому що повинні розуміти,  досвіду державо управління в нас нема. Так як постійно жили під чиїмось керівництвом. Ми ще не маємо такої сміливості може навіть і таких аргументів щоб на весь голос захищати інтереси своєї держави. І хоч керівництво змінювалось, якихось особливих зрушень ми не помічаємо. Але зрештою життя потрошки, помаленьку покращується. Та  замість того щоб находити і відмічати для себе добрі зміни хоч і маленькі, ми все таки постійно і немилосердно критикуємо тих, яким самі довірили керівництво державою. Кожен керує та як він рахує за потрібне і як рахує правильним. Недаром в Святому письмі написано: нема влади як не від Бога. Тобто кожен народ має таку владу якої він заслуговує. Щоб змінити ситуацію на краще, не судити потрібно набираючись гріха, а щиро молитись за людей які знаходяться біля державного керма. Щоб Господь допомагав їм приймати правильні рішення. Такі молитви набагато покращили б ситуацію. Бо приходить людина до влади з великим бажанням все поміняти, покращити, поліпшити. Але це дуже нелегка річ керувати таким великим народом. Навіть депутату буває важко чи навіть неможливо відмовитись від хабара щоб проголосувати за те чи інше рішення. Бо це може навіть загрожувати чи його життю, чи життю його дітей. А що твориться   на самих владних верхах де йде постійна боротьба за інтереси тих чи інших кланів і груп нам навіть уявити важко. І багато можновладців схиляються до такого гріха тому що не захищені нашою молитвою. Тому не судімо а краще молімось. За своє здоров'я і благополуччя і за нашу державу.

Ось такий приклад. Запроваджена добра традиція; раз в рік на день незалежності збираються всі правителі, все духовенство різних віросповідань і підносять щиру молитву за свій народ. А ми дивимось телевізор і дуже рідко хто підключається до цієї молитви. Ми тільки спостерігаємо. Адже Господь дає нам таку можливість отримати Його благословення. Але потрібно до цього докласти зусиль. І чим більше людей проситимуть, чим ревніша буде їхня молитва, тим скоріше почує нас Господь і допоможе нам гарно жити в нашій державі і мати гарну владу. Але осуду піддаються всі: пересічні громадяни, владні чиновники. Дійшло до того, що лунають вигуки з осудом проти Бога. Схаменімось на кінець!

Будьмо дуже обачні в нашому житті. Хай приклад праведних Йоакима й Анни стане для нас добрим уроком на все наше життя. Амінь.

о.Леонід Лотоцький з книги Дарунок Небес

Переглядів: 1169 | Додав: otec | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: