Продовження книги "Життя, як воно є..." 13-та частина. Початок дивіться нижче. - 21 Червня 2015 - Церква "Різдва Богородиці"
Головна » 2015 » Червень » 21 » Продовження книги "Життя, як воно є..." 13-та частина. Початок дивіться нижче.
13:10
Продовження книги "Життя, як воно є..." 13-та частина. Початок дивіться нижче.

     О. Петро з донькою їздили Озерним, вирішуючи сімейні побутові справи. Батько зайшов до магазину господарчих товарів. Ольга залишилась чекати в автомобілі. Навкруги було багато машин і людей. Звичайний вуличний гамір. Раптом до вух долилась відбірна лайка. «Фу», - досадно скривилась дівчина. Їй стало незатишно, некомфортно. Вона закрила вуха долонями та це не допомогло. «Лиши, не звертай уваги думала. Хай говорить, як хоче. Дивись он скільки повз нього проходить старших людей, жінок з малими дітьми. І наче так і має бути. Нікому до цього діла нема. Звичайно, скажи йому щось зараз відріже.  Закрий вуха. Але я насправді їх закрила! Та він так кричить що й це не допомагає! Чекай, подумала сама до себе. Він має право говорити , як хоче. Але ж і я маю право перебувати в комфорті. Хоче матюкатись, хай закриється у кімнаті і говорить, що хоче. А тут громадське місце!»

         Врешті Ольга рішуче опустила вікно в дверях:

  •  Чоловіче, -  звернулась до лайливого дядька. Обережно з словами, подивіться скільки жінок і дітей навкруги. Треба мати повагу.

         Його співрозмовник, впізнавши Ольгу, швидко попрощався і пішов, а цей чоловік хижо блинувши очима, впритул наблизився до автомобіля. Побачивши цей недобрий погляд дівчина внутрішньо напружилась. – Господи, стань мені в поміч. – та вікна не закрила.

  • Ну і що тобі не подобається? – нахабно витріщився чоловік.

Проте, Ольга була не із лякливих. Миттєво отамувавши себе вона усміхнувшись сказала:

  • Дивіться, якби ось тут стояв автомобіль навантажений свіжим гноєм зі страшним смородом, Вам би це сподобалось?
  • Не зрозумів.
  • Ну чого не зрозуміли? Ваші матюки все одно що сморід від якого дихати нічим.
  • Дівчино, щось ти путаєш грішне з праведним. Нормальна чоловіча розмова. Як ще інакше можна розмовляти?
  • Дуже просто, ваш співрозмовник не лаявся і ви його прекрасно розуміли.  
  • Розмовляла Ольга тихо, привітно усміхаючись і це трохи вибило чоловіка з пантелику.
  • Я вже інакше не вмію. Звик я так розмовляти.
  • Скажіть, - спитала Ольга – ваше життя вдале? Ви всім задоволенні?
  • А ти когось такого щасливого знаєш? – питанням на питання відповів чоловік.
  • Отже не все у вас гаразд, як я зрозуміла. То нащо ви це зло згадуєте і закликаєте до себе? Хіба не знаєте, що матюки є і метою злих сил. Вони вам потрібні?

Чоловік мовчав, переминаючи з ноги на ногу. Дивною була для нього ця розмова. Але у нього так важко було на душі, а дівчина власне не проти була порозмовляти.

  • Ой дівчино, хотів я тобі спочатку пару «круглих» слів сказати. Та хай, проїхали. Вибач, якщо образив.
  • Пусте, - усміхнулась – Бог прощає, і ми маємо прощати.

Почувши про Бога, чоловік знову насторожився.

  • Ти що сектантка?
  • Чому ви так вирішили? Я донька о. Петра, може знаєте?
  • Он як, - промовив чоловік. – І що ваш батько не лається?
  • Ні звичайно. Ніхто в нашій родині не лається. І знаєте, - засміялась весело, - ми всі один одного розуміємо.
  • Ну звичайно, раз ваш батько священик. А я от собі не уявляю життя без цигарки, випивки, без жінок. Що це ж за життя без цього?
  • Ви насправді так думаєте? – здивувалась дівчина – але ж це не так, повірте! Багато людей живуть по-іншому, не валяючись в тій грязюці.
  • Ну так, - погодився дядько. – Люди живуть а ми – нас ніхто за людей не вважає. Так, біомаса.
  • Та що ви таке кажете? Подивіться на себе, нормальний, здоровий дядько, а таке на себе наговорюєте.

Чоловік на ці слова усміхнувся, проте байдуже додав:

  • Я вже так звик. Мені так добре, і нічого міняти не збираюсь. А що в цьому житті є ще хорошого?

Від цих слів Ольга аж завовтузилась на місці.

  • Дивіться, ось розмовляє муха і бджола. Муха говорить: «Ох бджілко, бджілко. Сіре твоє життя, що ти бачиш в цьому світі, якщо по помиях і гнояк не літаєш…» Далі продовжувати?
  • Чоловік опустив голову і поліз до кишені за цигарками.

«Ну на тобі, подумала дівчина. Матюки припинились, тепер цигарками смердітиме.» Вона вже захотіла закрити вікно і припинити розмову. На щастя батько вже вийшов з магазину і вони рушили по своїх справах. Чоловік закуривши, лишився в якомусь глибокому роздумі. Ніколи раніше не вів він таких розмов. А про мух і бджіл вона вірно сказала, подумав усміхаючись і попрямував дорогою.

Переглядів: 346 | Додав: otec | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: