Страсна седмиця. - Мої статті - Каталог статей - Церква "Різдва Богородиці"

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Страсна седмиця.

СТРАСНА СЕДМИЦЯ

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

 

Закінчується Великий піст. Ця седмиця називається Страсна. В ці дні згадуються страждання Ісуса Христа. Перед нами ще постають картини останніх хвилини життя нашого Спасителя. Найбільш вражаючими в цих муках є слова Спасителя: «Боже мій! Боже мій! Для чого Ти Мене покинув?» — які розкривають таємний зміст Хресних страждань. Ми кожного разу звертаємо увагу на те, як мучили Спасителя, чинили над Ним наругу. Так, страшні це були муки. Але зовнішньо вони виглядять так, ніби це все кожний може перетерпіти. Хіба не страждали так інші? У світовій історії ще не такі звірства і знущання придумували над людьми. І ось тут у нас може виникати запитання – а чи може кожна людина страждати подібно до Христа? Ні! Не може. Вона не здатна у великій Божественній любові страждати за провини всього людства. Тому Голгофська Жертва є Великою і Божественною.

Господи, як мало ми замислюєемось над тим, чим же насправді стала для нас Твоя жертва. Як буденно звучать у нашому розумі думки про Христа, про Його жертву. Чи ми хоч іноді замислюєемось: а що б ми могли зробити для когось? Чим би могли пожертвувати? Часто навіть в автобусі спостерігаєеш: сидить ще зовсім не старий чоловік. А поряд стоїть похилого віку жіночка, з якою разом вони стоять в церкві на службі Божій. Дорога далека і чоловік не встане, не поступиться місцем. Здавалося б, така дрібниця, але наскільки вона виявляеє нашу християнську любов, свідомість, нашу совість, нашу любов до ближнього. Ось зважуючи навіть на такий маленький життєевий приклад, задумаймося: на який вчинок ми здатні заради інших? А тоді спробуймо уявити, наскільки треба було полюбити кожного з нас, щоб добровільно перетерпіти страждання, розп’яття. Які усугубляються ще й тим, що Христос прийшов не із земного сірого життя. Він прийшов з небесної слави! Господи, прости нам, що ми не намагаєемось навіть гідно оцінити Твою жертовність, щоб в безмежній подяці схиливши коліна, подякувати Тобі за все від щирого серця.

Христос на порозі смерті відчував не тільки фізичні страждання, але й муки Богооставленності. В цю годину Бог не підтримує Його. Але ж Він – Сам Бог і Син Божий. А це означає, що Бог добровільно відмовляється від Самого Себе, вибравши жереб раба, що розпинається. «В чому полягає похвала про Хреста? – запитує святитель Іоан Золотоустий. – В тому, що Христос ради мене прийняв образ раба і ради мене перетерпів страждання, —  ради мене, що був рабом, ворогом і невдячним, і так полюбив мене, що віддав Себе на смерть. Що ще можна знайти рівне до цього?». Через любов до людини Христос до дна випиває чашу людської несправедливості, фізичного болю і морального страждання, щоб зняти з людини провину за первородний гріх і відкрити можливість кожному визволитись від тягаря особистих гріхів.

Ми часто в горі і болістях, як душевних, так і тілесних, несправедливості і стражданні взиваємо: «Господи, де ж Ти? Яви чудо! Визволи!». І коли ми не отримуємо відповіді, то говоримо: «Був би Бог – Він не допустив би такого!» Але Бог не просто попускає звершуватися стражданням за гріхи наші. Або відвідує нас скорботами для нашого напоумлення і виправлення. Сам Він добровільно зійшов у бездну людської болі і мук, ставши через те співучасником людського горя.

Господи, прости, що ми не цінуєєемо і не намагаємось зрозуміти Твою жертву. А між тим, Ти, Господи, страждаючи на хресті, просив Отця Небесного: Отче, прости їм, бо не знають, що роблять. Тобто Ти дав зрозуміти, що при умові покаяння Ти простиш людям навіть такий гріх, як розп’яття Сина Божого.

Господи, як ми сьогодні осуджуєемо тих людей, які розпинали Христа. Але ми забули Твої слова, що все, що зробите для ближнього свого, для Мене зробите. Ми не хочемо зрозуміти і пройнятись тим, що кожна пролита через нас сльоза, кожна образа, кожен осуд, побиття чи вбивство — це все ми робимо Ісусові. Повсякчасно! Адже написано, що Христос вчора, сьогодні і назавжди той самий.

Господи, зі сльозами покаяння просимо тебе і благаєемо: Прости нас, жорстоких і невдячних. Кожен наш гріховний вчинок — це додатковий удар нагайкою по Твоєему зраненому тілі. Безмежне Твоєе терпіння, безмежна Твоя любов, предобрий Боже. Ти розпинаєешся за кожного з нас, при хрещенні беручи гріхи кожного на Себе, як сказано в Евреїв 6 4-6. І як часто нам нема до цього ніякого діла. Господи, Господи, прости нас, грішних і немилосердних.

Тому-то жодна людина, якою б вона не була нещасною, не може сказати, що покинута Богом. Бог завжди перебуває з нами, тому що Його Син, Який пройшов через муку Богооставленності, ототожнюючи себе з людським горем, тим самим розрушив стіну між Творцем і людиною. Якби цього не було, ворог роду людського так би не озброювався на нас і не повставав проти нас.

В західній християнській зображальній традиції є звичай малювати Трійцю із мертвим Спасителем Сином Божим на руках у Бога Отця. Ця Трійця у скорботі дійсно нагадує нам саме ці хвилини. Господь приймає жертву за любов до роду людського. Він віддає Свого Сина Єдинородного, а ми Його розпинаємо і повертаємо мертвим. Все ще мовчить Христос у гробі. Бог Отець не сказав Свого слова. Ангели ще не отримали дозволу на прославлення Спасителя Воскреслим. І ми в мовчанні підійдімо до гробу. Поклонімося страстям Його і триденному Його Воскресінню.

Господи, ми переконані в тому, що ми добрі християни. Або принаймні кажемо: я в душі вірую, що щось є…е. . . Але надходить страсна седмиця, а нам ніколи прийти на годинку до церкви, щоб побути з Ісусом поряд. Послухати про події Його страждань, пройнятись, і оцінити Його подвиг. Але коли ми страждаєемо, Господь страждаеє з нами і підтримуєе. А ми? В страсну седмицю ми сієемо городи, прибираєемо хати, робимо покупки, а за Христові страждання забуваєемо.

Візьмімо такий життєевий приклад. Якась людина, наш брат чи добрий товариш, хороший, чесний, справедливий, бореться за те, щоб обійняти якусь посаду. Щоб мати можливість робити людям добро, налагодити їх життя. І ось одні підтримують його, допомагають, втішають в невдачах, а інші зовсім не звертають уваги на нього, займаючись своїми проблемами. Дивиться він на друзів і знайомих і серце крається. Чи вам байдуже, що я набув собі стільки проблем ради вас?

Але приходить час, і ця людина таки перемагаєєе і отримуеє посаду. І радіють усі, бо знають його достоїнства. Але інша радість в тих, які байдуже ставились до його проблем, й інша в тих, хто його проблеми сприймали, як свої. І зрозуміло, що і ставлення тепер вже високого чиновника до одних й інших буде різне. Так і в нас виходить. Якби ми під час посту присвячували більше часу читанню Святого письма, роздумам про Христові страждання, то в день Воскресіння ми б мали радість духовну про те, що Христос перетерпівши все, переміг! Ми ж часто радієєемо, що стіл смачний накрили, що вихідні, що е нагода зустрітись і випити по чарці. Прости нас, Господи.

Спаситель знав Свою участь із самого початку. І ось надходять дні Його страти. Можна уявити той надважкий душевний стан очікування смерті, нелюдських мук, приниження, насміхання… Тому цей час особливий. Проймімось співчуттям до Спасителя і утримаймось від м’ясних страв, від слухання веселої музики, від спиртного. Бо все це веселить серце людини. А в дні Христових страждань годилося б потерпіти. Бо коли нам важко, Він страждає разом з нами, допомагає, підтримує. Тож якщо думаємо, що любимо Господа, то, співчуваючи Йому, не станемо задовольнятися і радіти. Коли людина сумує, їй не до веселощів. Але часто в ці дні люди захоплені приготуванням святкових столів, прибиранням осель, садінням городів, а про найважливіше забувається.

Якщо у когось горе, ми приходимо, щоб підтримати, поспівчувати. У великий четвер і п’ятницю в Церкві читається Євангеліє про страсті Христові. І небагато людей вважає за потрібне прийти і стати поруч з Ісусом, пройнятися Його болем і сумом. Не будьмо до цього байдужі. Бо досягти людського земного щастя ми можемо тільки з Богом. Бог є Любов. Любов всепрощаюча, любов жертовна. Ісус пекло переміг любов'ю, хоч би вистачило небесного війська, щоб перемогти його силою. Але знову повторю: Бог є любов. І тому Ісус прийшов, щоб перемогти Любов'ю. Як пастухи, щоб зловити вовка жертвують ягням, так і Ісус є Агнцем Божим, який добровільно віддав Себе на смерть, щоб розрушити пекельну владу диявола.

Наше життя не є легким. Скоріше, важким. Але ми можемо стати переможцями наших проблем, наслідуючи Христа. Бо хоч матеріальне життя трохи полегшало, та ми не стали щасливіші. Вчені довели:  люди відчувають себе щасливими не тоді, коли отримують, а тоді, коли діляться. Христос казав: «Що зробите для ближнього, для Мене зробите». Отож міркуймо, чи не принесе той чи інший вчинок біль сім’ї, чи будь кому. Принесемо біль комусь, принесемо біль Господу. Нікому від цього краще не стане. Тож потрудімось над собою, щоб достойно зустріти радісне свято Христового Воскресіння. Хай наші мрії не зводяться лиш до матеріальних статків. Бо якось так вийшло серед народу, може тому, що після розвалу могутньої країни була всезагальна бідність. І ми так захопились ремонтами домівок, накопиченням харчів, одягу, машин, побутової техніки, дипломів, що забули про те, що є щось Вище в світі. Що треба, і то терміново, звернути увагу на виховання дітей (а нам в гонитві за заробітками ніколи цим зайнятись). Що час нарешті припиняти пияцтво, подружні зради, які зоставляють сиротами дітей і завдають непоправної шкоди наступним поколінням. В нашому суспільстві надзвичайно багато проблем, які знаходяться в такому запущеному стані, що прийде час і не милі нам будуть матеріальні статки.

Ми надто багато приділяємо уваги і часу розмовам про розвиток економіки, не підозрюючи, що цим самим втягуємо себе в безкінечну гонитву за речами. Коштів не вистачає, і ми працюємо з ранку до ночі де тільки можна, щоб мати якнайбільше з того, що бачимо у рекламних роликах. Ось тут не раз потрібно замислитись: а чи обов'язково купляти мобільний телефон останньої марки, чи користуватись тим, що є. Чи такі вже нам потрібні різні харчові напівфабрикати, які так часто псують наше здоров’я і спустошують гаманці. Таких прикладів безліч. Але щаслива та людина, яка це зрозуміє і знайде оптимальний варіант своїх потреб, які дозволили б проводити більш спокійне життя, задовольняючись хай може і не великими, але достатніми доходами, щоб вести спокійніше, стриманіше, побожне життя.

 

Господи, прости нас, бо в гонитві за матеріальними благами ми цілим світом наказані фінансовою кризою. Слово криза в перекладі з грецької означаеє суд. Ми не слухали Твоїх застережень і гірко поплатились. Ті надзвичайно багаті люди, які тримали в банках шалені гроші, в той час, як могли їх використати на потребу бідуючим, просто втратили ці кошти. А ті, що від коштів своїх допомагали іншим, як могли, вони з цього добродійництва нічого не втратили. Це саме те, що зарахуеється їм у вічності.

Прости нас, Господи, неслухняних учнів Своїх. За неуважність, за неслухняність, за лінивство вивчати настанови Твої. Прости нас, Господи.

Вже час піднімати планку, щоб досягати висот морального, духовно здорового суспільства, благословенного Господом. Як досягнемо цього, то відчуємо спокій за себе, за майбутні покоління. Тоді і тілесно оздоровимось, бо щасливі люди завжди міцніші.

Хай благословить нас Господь Любов'ю, мудрістю і всіма земними благами. Амінь.

 

 

О. Леонід Лотоцький з книги «Зміни себе»

Категорія: Мої статті | Додав: otec (20.04.2011)
Переглядів: 307 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: