В ім'я  Отця і Сина  і Святого Духа.

        Зі святом Покрови всіх вітаю. Саме слово Покрова,  означає, що нас щось, чи хтось покриває. У кожному  домі, є покрівля – це наш затишок, наш своєрідний покров. Якщо почав йти дощ, з вами хтось ділиться парасолькою, прикриваючи вас від дощу.  Це теж своєрідний покров. І кожна добра справа, яку ми робимо комусь: чи то ближньому, чи то рідні нашій, чи то зовсім чужій людині, є покровом добра і милосердя.

       Ми сьогодні зібрались на Богослужінні, щоб згадати і прославити покров Божої Матері. Всі ми християни, знаємо, що Вона покриває, захищає і молиться перед Своїм Сином за нас грішних. Богородиця, є нашою Заступницею і Покровителькою. В Євангелії, читаємо про те, як на весіллі в Кані Галилейській, не хватило вина, і Мати Божа, попросила Свого Сина, щоб допоміг їм. І хоча Ісус відповів, що ще не прийшов Мій час, проте, прохання Матері виконав.  З того часу, коли Господь забрав Її на небо душею і тілом, була сила силенна чудесної допомоги від Пресвятої Богородиці. Сьогоднішнє свято, також присвячене згадці події, заступництва Пречистої Богородиці.

Натхненням для свята, стало видіння Андрія юродивого, під час облоги Константинополя військами агарян. Пресвята Богородиця, з'явилася мешканцям міста у храмі, та прийняла їх під Свій захист і покров. Після цього, війська противника відступили, а місто було врятовано. По всьому світі християни шанують Пречисту Богородицю, в домівках зберігають Її ікони.

        Давайте сьогодні поговоримо про образи (ікони) в наших домівках. В теперішній час, важко знайти оселю, чи кабінет, чи навіть автомобіль без образка. Але, чи правильно до них відносяться?

       Сьогодні, від людей можна почути навіть таке, що ікона в будинку  для того, щоб приносити успіх. Таке поняття – є дуже великим гріхом. Адже, якби лише присутність ікони приносила успіх, в домівках, замість шпалер, були б самі лиш ікони. Але ж, ми не завішуємо іконами домівку від стелі до підлоги. Бо розуміємо, що успіх, здоров'я, добробут, мир і все, чого ми хочемо, про що мріємо, приходить, через виконання Божих заповідей, через молитву. Коли молимось чи то до Ісуса Христа, чи до Божої Матері, чи до Святих.

При Радянській владі, були закриті більшість храмів. Багато з них перетворили на музеї, в яких зберігалися різноманітні ікони. Це були ікони старовинні, вирізьблені із дерева, оформлені коштовним камінням. Але, ці ікони не допомагали людям, тому, що на них лиш споглядали, їх розцінювали  як предмет мистецтва і не більше. І  таким чином, вони були можна сказати як мертві. Отже у кого в будинку є свої образи, якими б вони не були дорогими чи старовинними, якщо ми перед ними не будемо приносити молитву до Господа, вони вам ніякого успіху не принесуть. А якщо не належно до ікони відноситись, то й покарання можна заслужити.

Одного разу, до нашої церкви прийшло двоє людей. Чоловік та жінка. Вони принесли ікону Ісуса Христа, і розповіли таке: у них в родині почались проблеми. Жінка, дуже захворіла. Бізнес не працює, кругом одні неприємності. Виїздили вони з цієї причини і по лікарях, і по бабках. Де тільки не були. Але, якось потрапили до одного схимника. Порозмовляв він з ними, а тоді сказав: у вас вдома є велика святиня. Вона не прославляється. І від того, в вас такі проблеми.

     Задумались вони, а потім згадали. У них на шафі, пилилась ікона, яка зосталась їм від покійної бабусі. Це була ікона Ісуса Христа, з тих, що зазвичай висять по боках царських церковних врат. Коли церкви нищили, бабуся, забрала цю ікону до себе. В неї вона знаходилась в хаті, на почесному місці, серед інших ікон, перед якими бабуся молилася. А вони, внуки, не придавали їй значення. Та й взагалі, за Бога не згадували. І через це, в них почались проблеми. Тому, вони принесли цю ікону до церкви. Я подякував, і помістив її так, щоб людям було зручно приклонятись до неї і молитись.

     Через місяців чотири, ці люди знову прийшли до нашої церкви. Приклонились до ікони, і розповіли, що все в їх житті налагодилось. Хвороби відступили, бізнес процвітає. І вони тепер моляться і дякують Богу. 

     Тому, які б ми ікони не приносили: старі чи нові, навіть якби мощі святих тримали в своїх оселях, а трапляється і таке, якщо не будемо молитися, проводити набожне християнське життя,  сама їх присутність, нам не допоможе.

     Наведу приклад. Іуда, будучи біля самого Христа, будучи одним з дванадцяти учеників, який торкався до Нього, який слухав Його слово, не зміг спастися.

А от цар агарянський, будучи дуже хворим, лише чув про Ісуса. Чув, що Він великий проповідник, зцілює хвороби. Тоді цар, посилає до Ісуса за кілька сотень верст, свого слугу, аби той змалював образ Спасителя. Щоб цар міг хоч раз поглянути на Нього своїми очима. Слуга йде, долає  велику відстань,  знаходить Ісуса серед великої кількості людей. І починає писати Його портрет. Ісус, як серцевідець,  послав людей, покликати його до Себе. Коли слуга підійшов, Ісус попросив принести Йому чистої води та білий рушник. Вмив лице водою, витер рушником, і того рушника, простягнув слузі. І велів віднести рушник своєму цареві. Бо на рушникові, чудом відбилось обличчя Ісуса. (сьогодні, Свята Церква називає цей образ «нерукотворенним»). І ось, коли слуга приніс своєму володарю нерукотворний образ, цар настільки зрадів, що приклав до обличчя рушник, почав гаряче молитись та плакати, і через молитву та віру отримав зцілення.

Тому, хочу сьогодні просити вас, відноситись до Святих образів з належною пошаною.

Часто від віруючих протестантських конфесій, можна почути, що потрібно молитись не до образів, а до Живого Бога. Але, ми знаємо з Святого письма, що Господь Всюди сущий. Тобто, є скрізь.

Ось наприклад: ми стаємо на коліна. І робимо земний поклін. Ніхто ж не каже, що ми поклоняємось підлозі. Бо кожен розуміє, що цей поклін присвячений Богові. Також, молячись перед іконою, ми молитву присвячуємо Господу, чи Божій Матері, чи Святим, а не самій іконі. Образ, допомагає нам зосередитись на молитві.

Через наші щирі молитви, ікони освячуються. Ось в моїй родині був такий випадок. Розбирали стару хату, де колись   жили старенькі люди. Все що було непотрібне, палили. Оскільки хата була з солом’яним покриттям, то вогнище вийшло величезне. Горіли там також і непотрібні вже старі ліжка і стільці. І всілякі папери.  А коли вогонь зоставив по собі велику кучу попелу, хтось помітив паперову іконку на цій кучі. Тільки куточок цього образка Божої Матері був трішки обпалений.

Всі були вражені. Як вона могла зберегтися у такому вогнищі. Звичайно, силою Божою.

Отож, маючи вдома святі образи, стараймося відноситись до них з пошаною, з молитвою. І хай благословить нас Господь! Хай Божа Мати візьме нас під Свій Покров. Амінь.

о. Леонід Лотоцький

з книги Благословення чи прокляття