В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

 На жаль, апостола Пилипа, мало знають в народі. Принаймні менше, як апостолів Петра, Павла, Андрія, Івана, чи Юду навіть. Але, Пилип також один з дванадцяти апостолів, якого Ісус Христос покликав на проповідь. З Євангелії дізнаємось, що Пилип був з тієї місцевості, що й Андрій і Петро. Але, з Святого письма, ми не можемо дізнатись про якісь великі важливі поступки Пилипа, порівняно з іншими апостолами, яких ми згадували.

Але сьогодні,і я хочу згадати події які були з ним. Те питання, яке поставив Ісусу Христу Пилип,  має величезне значення для всіх наступних поколінь. В тому числі і для нас, сьогодні. Пам’ятаєте, як ученики Христові були вже з своїм Учителем коло трьох років, бачили багато чудес і були свідками різних подій. І от, коли Христос вже зібрав їх всіх разом, коли Він хотів підготовити їх, щоб іти на небо, перед Своїм стражданням, а потім прославленням, то Він говорив до них, що Сину людському, потрібно піти до Отця Небесного. І якщо каже Я піду, то пошлю потім звідти Духа Утішителя, Духа істини.

Звичайно, розумом, вони не могли ще зрозуміти, про що Він говорить. Але, мали зрозуміти, що Він повинен покинути їх і піти до Отця. І от тоді, апостол Пилип, дав Ісусові дуже цікаве запитання, відповіді на яке, ніхто не знав. Пилип попросив: Вчителю, покажи нам Отця і доволі нам буде. Ти кажеш, що підеш до Бога Отця. Покажи нам Бога і доволі нам буде. Все. Я більше нічого не буду Тебе питати. На що Ісус усміхнувся і сказав звернувшись разом до всіх: Пилипе, скільки ти разом зі Мною і невже ти не бачиш Отця? Невже ти не віруєш що Я в Отці і Отець в Мені?  Ісус дав відповідь, яка турбувала і мабуть зараз турбує багатьох людей: що то є Бог? Він відкрив їм і нам сутність Бога в Святій Трійці. Я в Отці і Отець в Мені і Дух Святий з нами. Бог Син і Дух Святий ми є Одне, разом. Важко зрозуміти. Так. Але, Бог сказав, що це так і є. Подібно сонце. Це наш життєвий приклад. Бо інакше важко нам збагнути своїм розумом. Сонце, це куля, яка дає і тепло і світло. Воно так дуже далеко від нас, але ми бачимо його своїми очима. Так і Бог Отець, Син і Дух Святий. Вони є разом, нерозлучні. Саме тоді, Пилипові Ісус дав відповідь, що Бог є Триєдиний.

Далі, в Євангелії, ми читаємо іншу подію, з участю апостола Пилипа. Один ефіопський вельможа, приїхав у справах до Єрусалиму. І купив собі там Святе письмо. Повертаючись додому, сидячи у колісниці, став читати пророка Ісаю. Але, нічого не розумів. В той час, Апостол Пилип, був на великій відстані від ефіопського вельможі. Але, Господь, бачачи прагнення чоловіка зрозуміти Святе письмо, бере Пилипа і каже до нього: там, ефіопський вельможа, не може зрозуміти пророцтва Ісаї. Поясни йому. І чудесним образом переставляє його на дорогу, попереду колісниці. Ось, колісниця порівнялась і Пилип питає вельможу: чи ти розумієш, що читаєш? А він відповідає що ні, не розумію. А ти розумієш? Спитав євнух. Той каже так. Сів у колісницю і пояснював йому. І звичайно, Пилип розповів, що він був свідком цих подій. І що коли він похреститься, то стане дитям Божим.

Той ефіоп так запалився, сильно забажав похреститися. І ось, вони проїжджають коло невеличкої водойми. Він гаряче запитує: ось вода. Що мені мішає охреститись? І Пилип відповів. Якщо віруєш все можливо! Вони зупинились і Пилип його похрестив. І відразу після цього Господь знову забрав Свого апостола туди, де він був. І той євнух зрозумів, що з ним сталося чудо Боже.

Ви знаєте, я сьогодні зупиняюся на тому моменті, що при розмові з євнухом, Пилип не сказав йому, що ти увіруєш тоді, коли побачиш Бога. Як він сам питав Спасителя. Він цього вже не каже. Він говорить тільки про віру.

Скільки є сьогодні таких людей які говорять от як я побачу Бога власними очима, тоді повірю. Але якщо б навіть Господь на небесах з'явився б якимось чином і промовив би так щоб всі чули Я є Бог. Віруйте! Думаєте що всі б повірили? Не всі б повірили. Таке вже було, коли Христос хрестився на Йордані і Дух Святий з'явився у вигляді голуба, і голос з неба промовив: Це є Син Мій улюблений, Його слухайте. Це був голос Бога Отця. Але, одні люди сказали що це Ангел говорить, а другі промовили: та ні, це грім гримить. Були мабуть іще якісь догадки. Так і тепер би сталося.

Бачимо що й зараз відбуваються чудесні явлення ікон, зцілення від ікон які можна назвати сенсаційними. Чи всі в це вірять? Далеко не всі. Ось у нас явлення образу Божої Матері. Чи всі повірили? Не всі.

Тому, віра не залежить від того щоб побачити Бога на власні очі. Віра в тому, щоб духовними очима бачити Бога. Апостол Павло говорить, щоб повірити в Бога, потрібно слухати Слово Боже. Коли ми будемо читати і вивчати Слово Боже і повіримо тим Словам, тоді народиться в нас віра. Проте і тут є камінь спотикання. Згадаймо Юду, який три роки був з Ісусом Христом. І чув Слово Боже безпосередньо до своїх вух.  На власні очі бачив чудеса Спасителя. Чому він не повірив? А от розбійник, який висів на хресті поруч з Ісусом, будучи безбожним. На відміну від Юди, нічого такого не чув і не знав, а визнав Ісуса Господом. Як так сталось? Тут щось важливе є. Чому так відбувається? Бо це залежить від нашої уважності. Від вміння правильно розрізняти події.

Кожного разу, коли ми зачитуємо якийсь відрізок з Євангелії, перед тим чуємо: будьмо уважні. Будьмо уважні. Бо не з простої книги читати будемо. Ми будемо читати не людські, а Божі слова. І ми побачимо Бога через своє розуміння, через своє серце. Може скоріш не побачимо а зрозуміємо.

А ось з старого заповіту. Мойсей, повірив Господу і вивів народ єврейський, з єгипетського полону. Ось люди оглянулись і військо фараонове, на колісницях, летить за ними. Жах і трепет огорнув їх. Але, Господь влаштував порятунок. Море розступилось і люди по суші втекли. Вороже військо кинулось за ними, ї хвилі морські зійшлися потопивши його. Люди раділи, скакали, танцювали! З нами Бог! Всі вже віруючі! На власні очі побачили Боже керівництво. А вже через три дні, зголоднівши, знов кричали до Мойсея: де твій Бог? Ми їсти хочемо! Води хочемо!

Яка неуважність! Яка нездатність подумати, поміркувати! Адже знали, вже. Явно бачили і переконались, що Бог поряд. Замість того щоб подякувати за визволення і в молитві попросити води і їжі, нумо галасувати: Мойсею, поверни нас назад, в Єгипет. Будемо рабами, але матимемо що їсти і пити. І вже виходить так: подумаєш, Бог нас спас. Подумаєш, Бог нас вивів. А що далі? І не може зрозуміти людина що Господь вірний, що і надалі буде допомагати й охороняти. Лиш треба Йому вірити і виконувати Його заповіти.

Якщо подумати, то й ми в своєму житті, буваємо не уважні. Скільки разів ми не замислювались, звідки прийшла нам та, чи інша допомога. Скільки казали: це випадковість. Давайте подумаємо, чи ми більше дякуємо, чи більше нарікаємо? Якщо будемо уважні, то багато чого зрозуміємо. І бачитимемо Бога повсюди, в нашому житті.

Згадуючи Пилипа який сказав покажи нам Отця і доволі нам буде, ми повинні зрозуміти, що скільки б Бог нам не являвся, чи не показувався, чи не творив чудес, нам завжди буде мало. Тому, на нас не сиплеться манна з неба. А Господь говорить, що царство Боже, силою береться. Щоб досягти Божої ласки, ми повинні бути ласкавими до інших і таким чином до Бога. Тоді буде мир, щастя і благополуччя. Бо часто ми хочемо щось вимагати для себе, але таким чином забираючи в когось іншого. Ми повинні про це замислюватись.

Я не хочу осудити апостола Пилипа. Лиш хочу, щоб ми, на їх помилках, самі навчались. Як і вони навчились і стали великими проповідниками. Які твердо знали, про що проповідують. І настільки прагли бути з Богом, що навіть смерть їх не лякала. Навпаки, вони знали, що після смерті будуть з Христом і з радістю цього очікували. Молюсь, щоб Господь допоміг нам здобути тверду віру, надію на Бога, яка ніколи не осоромить. Амінь.

о. Леонід Лотоцький