ДО СВІТЛОГО МАЙБУТНЬОГО ЧИ ДО САМОЗНИЩЕННЯ - Мої статті - Каталог статей - Церква "Різдва Богородиці"

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

ДО СВІТЛОГО МАЙБУТНЬОГО ЧИ ДО САМОЗНИЩЕННЯ

 

Вже вкотре  відбулась всеукраїнська акція «Запали свічку» в пам'ять тих, хто загинув під час голодоморів. Жоден народ у світі не пережив такого страхіття, такої біди. Здавалось б, маючи в своїй історії такі уроки, українці понад усе мали б цінувати можливість жити на білому світі, радіти дітям, онукам і рішуче викреслити зі свого життя усе, що псує здоров'я і вкорочує життя.

Дуже жаль, але цього не відбувається... Хто підра­хує: скільки українців після голодоморів, після війни пішло з життя ... добровільно.

Нерідко на телебаченні транслюються кінострічки з жахливими картинами тих страшних часів. А що ж побачать наступні покоління українців, кількість яких невпинно зменшується. Замість диму гармат — дим цигарок що панує повсюди, замість людей, страшних від голоду, людей, страшних від алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Виходить, що не жити ми навчились, а, навпаки, нищити самих себе. З кожним роком катастрофічно зростає кількість людей, які померли від куріння, пияцтва, наркотиків, СНІДу...

Люди добрі, то куди ж ми прямуємо: до світлого майбутнього чи до самознищення? Скільки наших співгромадян загинуло з названих причин і скільки ще загине, якщо ми рішуче не усунемо ці причини зі свого життя. Зверніть увагу, що тютюн, алкоголь буквально всюди. Уже на дитячих днях народження у батьків піднімається рука налити дітям «солоденького» лікеру. Більшість молоді не уявляє свого життя без цигарок, алкоголю, вже нерідко й наркотиків. Відповідальність за це страшне явище лежить не на кому іншому, як на стар­ших за них. Тобто на нас — батьках і громадськості.

Ще до недавнього часу про наркотики ми чули, як про щось дуже віддалене від нашої місцевості, а вже в Кривому Озері сталось кілька смертельних випадків зі страшним діагнозом: наркозалежність. Скільки вже пішло з життя молодих прекрасних українців у розквіті сил з причин вищеназваних, залишивши в горі і біді батьків, жінок, чоловіків, дітей. І не знати, чи всі зможуть стійко пережити втрату, чи й самі підуть тим же шляхом. Особливо вражає, що після похорону людини, що померла через спиртне, рідні, ковтаючи сльози, просять присутніх: «Випийте, за нього». І хай хтось спробує відмовитись.

  Я розумію, що тема ця болюча і неприємна для багатьох. Я навіть передбачую репліки з приводу цієї статті, мовляв, його справа — закликати до порядності, здорового способу життя... Та все ж. Звертаюсь до всіх і кожного з проханням замислитись над цими ганебними явищами в нашому житті.

Хочу сказати й про те, що Християнська релігія не забороняє вживати спиртні напої, але ж є розумні межі. Для порівняння: жінка, яка приїхала з Італії, розповіла, що в цій країні на святкуванні весілля для 60 гостей вистачило 8 пляшок вина…  Кривоозерська школярка повідомила в класі: «Для 30 гостей на святкуванні маминого дня народження виявилось замало 2-х ящиків горілки...» А на запитання вчительки: «Що таке лілія?», лише одна учениця відповіла: «Квітка». Всі інші діти в мо­лодшому класі написали - бар…  Але і це ще не все. Україна займає перше! місце у світі по вживанню алкогольних напоїв серед молоді і серед дітей...

У нас є багато різних свят. Будьмо по-особливому мудрими в ці дні. Святкуймо їх так, щоб було втішно для душі, а не гірко від надмірностей. Повернімо свою доро­гу до розумного життя і хай благословить вас Господь.

 о. Леонід Лотоцький

з книги "Життєва стежина"

Категорія: Мої статті | Додав: otec (02.12.2012)
Переглядів: 176 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: