Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Святителя Василія Великого

 

«Если нечестивый будет помилован, то не научится он правде, - будет злодействовать в земле правых и не будет взирать на величие Господа» (26:10). Вот доказательство того, что пробуждение невозможно во время беспечности и процветания. Исаия говорит однозначно: «Во времена благополучия народ не обратится к Тебе». Ничто не сдвинется с места, если не будет затронут кошелёк. Только «когда суды Твои совершаются на земле, тогда живущие в мире научаются правде» (26:9).

 

Святого Василія Великого.

В ім'я Отця і Сина, і Святого Духа.

Сьогодні, Православна церква, святкує пам'ять, Святого Василія Великого.  Також, в цей день, ми святкуємо Новий рік, по старому стилю. Отож, Новий рік, чи то по новому, чи по старому стилю, уже настав. Очікування Нового року, майже завжди, пов’язане з сподіванням на якісь добрі переміни, на покращення життя як свого, так і в країні загалом. Усі, і малі, і великі, завжди чекають і сподіваються, на кращі зміни. Так і повинно бути.

Я замислився над тим, що є спільного, у бажаннях більшості людей? І прийшов до висновку, що це є, матеріальні статки. Конкретніше — гроші.

Важко в наш час знайти якусь людину, чи сім’ю, яка б не дбала про гроші. Чи то молоді люди, чи люди похилого віку, хто має дітей і хто не має. Навіть багаті люди, які мають мільйони, мільярди. Їх також цікавлять гроші. Їм їх постійно потрібно кудись вкладати, щоб заробляти ще більше. Кожен, хоче мати більше грошей, кожен мріє про багатство. Бо скрізь у світі гроші панують і без них ми не матимемо ні їжі, ні одягу, ні житла. Тож чи є гроші головним пріоритетом в нашому житті?

Прочитаємо, що про це пишеться в Євангелії? «Через те вам кажу: Не журіться про життя своє – що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, – у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться (що малий на зріст) зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?

      І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, – не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а завтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, – скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бо ж усього того погани шукають (погани – язичники, ті, хто сповідують ідолів і приносять їм жертви); але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, – а все це вам додасться " (Від Матвія, 6 розділ, 22–33 вірші).

На превеликий жаль, цією порадою Ісуса Христа, дуже, дуже мало хто користується. Найперше, мало хто про це знає, бо не вивчає Святого письма. А якщо хтось і зверне увагу на ці Євангельські слова, то мало хто тим Словам повірить. Бо не може зрозуміти; як це так може бути? Мовляв, що шукаю, те й знайду. І тільки поодинокі люди, пересвідчуються у правдивості цих слів. Вони, головним пріоритетом у своєму житті, мають пам'ять про Бога,  спілкування з Господом у молитві, читання Божого Слова, відвідання Храму Божого. І разом з тим, їх життя благословенне. Все робиться з Божою допомогою. І сіється, і жнеться, і урожай збирається. Є хліб і до хліба. Бо Господь, виконує Свої обіцянки, і тим, хто шукає найперше за Його порадою Царства небесного і правди його, все інше, (в тому числі і матеріальні статки) Він додає.

Проте, для більшості людей, це незрозуміло. Так  хочеться переконати себе, що між любов’ю до Бога,  та любов’ю до земного багатства, можна знайти компроміс. Що можна поставити їх на один щабель і любити обох однаково. Триматися і Того й того. Згадуються незліченні багатства царя Соломона, стада і маєтності праведного Йова, чи вірного Авраама. І все це задля того, аби потішити себе. Мовляв, Бог і мамона можуть йти в нашому житті поруч – одне одному не заважає...

Заважає! Не можуть! Бо чітко сказав Господь у першій заповіді Закону: «Я Господь, Бог твій. Хай не буде тобі інших богів переді Мною»; " Не можете Богові служити й мамоні ”, – підтверджує Ісус Христос в Нагірній проповіді. Не можна встояти на двох човнах – роз’їдуться ноги, і впаде людина в море людських пристрастей та в плотських пожадливостей.

А як же, дійсно, Соломон, Йов, Авраам? Давайте згадаємо: Просить у Бога мудрості Соломон. Хоча міг просити і багатства, і слави. Та він просить у Бога мудрості. Щоб царювати по правді, за Божими заповітами. І Бог дає йому мудрість, а крім неї – і все, чого не просив він, але що додається тим, хто шукає перше Божого царства. Дав Господь йому і довгі літа, і перемогу над ворогами, і славу й багатство (див. Першу книгу царів /Третю книгу царств/, 3.3–15).

Прагне Йов праведності – шукає правди, знаходить її в Бозі і живе по правді, – і благословляє його Господь синами й дочками та великим маєтком, так що " був цей чоловік більший від усіх синів Сходу ” (див. книгу Йова, 1.1–5).

Виявляє Аврам велику віру – і благословляються у ньому " всі племена землі ”, а крім того, має Авраам і все те матеріальне, що необхідне для життя, і з по достатком має (див. книгу Буття). Бо шукає найперше царства Божого й правди Його...

Для більшості ж вірних, це важко зрозуміти. Господь навчає нас, що для нашого щасливого, земного життя, схема цінностей має виглядати таким чином; Господь; Родина; Ближні; Матеріальні цінності. А насправді виходить все навпаки. На перше місце стає саме матеріальне – гроші, земні цінності. На другому – ближні, колеги по бізнесу, яким приділяється левова частка часу людини. На третьому – сім’я, декілька годин спілкування увечері перед сном, біля телевізора. Господь же – на останньому місці, точніше, про Бога взагалі мало хто згадує.

Щоб переконатися в цьому, достатньо послухати, про що ми розмовляємо вдома, на роботі, у транспорті (адже " що лежить на серці – про те говорять уста ”). Мова, лише про їжу, та про одяг: " Що будемо їсти, що будемо пити, і у що зодягнемось?..” ще, про політику. Весною – про садіння, літом – про обробку, восени – про заготівлю, зимою – про споживання. І часто зводяться наші проблеми до такого висновку: де знайти поїсти, і як схуднути. Про це роздумують і прості, пересічні громадяни. І ті, хто знаходяться при управлінні чи то державою, чи невеличким населеним пунктом.

Проте, така схема цінностей, як ми можемо у цьому переконатись, не спрацьовує. Таким чином, маємо багато негараздів. Найперше з дітьми. Не кажу, що всі, проте, знаю дуже багато батьків, які рахують, що головне в вихованні дітей забезпечити їх матеріально. А про те, що дитина прагне спілкування з Мамою, з Татом, геть і не хочуть подумати. А діти, хочуть такого спілкування, повірте. Дівчатка, не знайшовши вдома батьківської любові, опіки і розуміння, шукають її поза домом. І легко спокушаються на будь яку увагу чи то зі сторони хлопців. Чи навіть дорослих чоловіків. Не маючи змоги спілкуватись з Мамою, знаходять співрозмовників на вулиці. А там, також діти, яким Батьки не приділяють уваги. І вони самі собі знаходять життєві шляхи. Звичайно, вибираючи не те, що сподобалось би Батькам. А їм, часто байдуже. Ми мовляв гроші для них заробляємо. Хай їх школа виховує. Та вже й шкільне виховання вичерпало себе. Знаєте, як часом картоплю садимо. Рік, другий, третій. Ще дає гарні врожаї. А потім те саме насіння, як кажуть, виводиться. Треба міняти, щоб мати добрий врожай. Так і ми, повинні міняти своє ставлення до виховання дітей. І найкращі результати будемо мати, коли будемо їх виховувати, згідно Божих заповідей.

 Господь недаремно дав таке правило для нас всіх, «шукайте перше царства Божого і правди його. А все інше вам додасться». Бо Він створив цей світ, створив нас, людей, і навчає нас. Як нам поступати, щоб нам жилося якнайкраще. На жаль, люди не хочуть знаходити ці поради, ні тим більше їх виконувати.

Замість того, щоб послухати Божого Слова, люди масово купляють книги різних авторів під спокусливими назвами: Як стати багатим? Часом, такі книги тиражуються мільйонами. І люди їх з великою надією купляють, вивчають, намагаються застосувати у своєму житті, проте… як бачимо хоч такі книги продаються мільйонами, а читачі  лиш бідніють…

Господь Всевидець. В Нього око пильне, справедливе, бачить всі наші помисли, всі наші думки. І тому, щоб не помилитися в нашому земному житті, ми повинні знати,  куди нам йти, в якому напрямку? Бо якщо ми зайдемо кудись в невідому нам місцевість, то ми мусимо питати дорогу, куди вийти, чи куди йти, щоб не заблукати.

 Так і в житті нашому, ми повинні постійно питати в Бога: Господи, що мені робити, як поступити в тому чи іншому випадку? Так ми повинні щоденно взивати до нашого Господа, як Давид – пророк, говорить в псалмах: «Господи, я хочу своєю правою рукою, взятися за Твою руку, щоб Ти мене вів по дорозі світла. Бо та людина, яка йде в світлі, вона не спотикається, бачить де горбок, де яма.

А той, хто йде в темряві, без Бога, часто спотикається, падає, шкодить своєму здоров’ю, а буває що навіть і життю. Ось, я цими днями, дивився художній фільм. Військовий літак, повертаючись з завдання, був збитий ворожою кулею. І хоч літак упав, та пілот зостався живий. Оговтавшись, він зрозумів, що знаходиться посеред величезного замерзлого озера. Ще й на великій відстані від своєї армії. Зоставшись біля літака, він би загинув без їжі і в постійному холоді. Щоб вижити, залишався один вихід: мандрувати, до своєї військової частини. Без їжі. Одна нога в чоботі, інша в рюкзаку, в такому стані вирушає в дорогу.

Але ж, над озером, з’явився ворожий літак. Офіцер, який був за штурвалом, побачивши того солдата, почав обстрілювати його. Вистреляв всі запаси своїх патронів, і не влучивши, повернувся назад. Того офіцера настільки зацікавив той мандрівний солдат, що він вирішив другого дня знову полетіти, щоб таки його застрелити. І знову невдача!

А цей хлопчина, дев’ятнадцятирічний солдат, почав звичайно тікати, коли той стріляв. Почав просити Господа, щоб його спас. А в той час, в той момент і мати дома за нього постійно молилася до Бога, відчувала серцем, що син знаходиться в важкій ситуації. І ось, на третій день, той офіцер, знову ж боєприпасів набрав, і знову стріляв по ньому, і все не міг попасти. А цей вже й не тікав, поклався на волю Божу. Думає, що буде то буде. Йде собі, і йде. Але, був у нього в гвинтівці один патрон. І коли літак наблизився до нього, знизився щоб обстріляти того солдата, він взяв та й вистрілив. І попав. Знищив свого ворога. І в скорому часі добрався до своєї частини.

Це є що – випадковість? Це не випадковість, а промисел Божий. Той офіцер, потратив купу патронів, три дні полював за ним. Не міг влучити. А той, хто понадіявся на Божу поміч, той, за кого мати ревно молилась, одним пострілом знищив ворожого літака. Бо Господь охоронив його. Офіцер же надіявся на свою кмітливість - загинув.

Отже, якщо людина думає,  і хвалиться, що вона щось в житті досягла, без Божої допомоги, то та людина сильно помиляється.

В пророка Ісаї в 10 й главі, розповідається, про сирійського царя. Єврейський народ згрішив так, що Господь попустив, щоб він був покараний, і потрапив в полон до сирійського царя. Що ви думаєте, той сирійський цар, хвалиться своїм вельможам, от який я мудрий! От, яка в мене сильна рука, який я хитрий! Я прийшов і їх переміг! Але, Господь, дивлячись на його серце, говорить до нього, через пророка Ісаю: Не розумний, ти сьогодні як ота тріска, як та очеретина. Я завтра тебе зітну, як косою стинається очерет. І так і сталося, скорим часом дійсно загинув той цар. Через свою гордість. Через те, що Божу силу приписав собі.

Отже бачимо, що навіть здобувши слави і багатства земного, людина не є так сказати б застрахованою. Нічого з собою у вічність не забере.  А коли людина надіється на Господа сама, і родину свою навчає вірі християнській, ось це я б назвав найнадійнішим страхуванням. Іншими словами: хто віддав себе Богові, того Бог нікому не віддасть.

 У Бога, безліч шляхів щоб нас нагодувати, зодягнути, врятувати. Тільки б ми Його трималися! Тільки б ми ставили Його на перше місце!

Якщо Господь говорить: шукайте перше царства Божого і правди Його, а все інше Бог додасть, то це, правда. Якщо навіть  в багатстві на першому місці ми будемо мати Бога, то все в нас буде ладитись. Бо все в Божих руках.

Господь не вимагає від нас, щоби ми були обдерті, голодні й тинялися як безхатченки. Він не засуджує срібло, але засуджує сріблолюбство, картає грошолюбів – тих, хто гроші ставить на перше місце у своєму житті. Часом людина може жити дуже бідно, але трястись над кожною копійчиною, складаючи гроші до купки. Покладаючи на них всю свою надію.

А може, варто таки поставити все з голови на ноги? Прокинутись. Зупинитись на шляхах своїх. Довіритись Богові, й спробувати хоча б один тиждень свого життя прожити з вірою (читай – з довірою до Бога, до Божого слова). Поставити Його на перше місце у своєму житті, матеріальне ж – на останнє. Випробувати Його...

" Шукайте ж найперше Царства Божого і правди Його, а все інше – вам додасться...”

Амінь.

 

 

Категорія: Мої статті | Додав: otec (13.01.2013)
Переглядів: 707 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: