Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Стрітення

З святом Стрітення всіх вітаю. Історія свята всім напевне зрозуміла. І кожен може згадати старця Симеона який був освічений перед Господом в той час. Він був переписувачем Святого письма. І коли дійшло до слів, що Діва народить Сина, то він не зрозумів. Він подумав, що народити має заміжня жінка і хотів зробити поправку. Але Дух Святий зупинив його і сказав, що він не помре до того часу, поки власними очима не побачить Сина, який народиться від Діви.

Проходив  довгий час. Вже всі ровесники його померли, а він ще жив. Прийшов час і Духом Святим він був приведений до храму і там побачив Діву Марію з Йосипом, які принесли жертву за новонароджене Дитя. Симеон зрозумів що це саме те Дитя про яке говорив йому Дух Святий. Він взяв Немовля і промовив: «нині відпускаєш раба твого Владико, за словом Твоїм з миром бо побачили очі спасіння Твоє що Ти приготував для всіх людей».

Ви знаєте ці пророчі слова старця Симеона, будуть лунати до кінця світу, як лунають на протязі 2000літ. Він промовив ці слова пророчі, але звертаю вашу увагу, що він, взявши Дитя, дякував Богові, що він власними очима, побачив спасіння всього людства. Не тільки потойбічне життя, але він додав; оці слова, я хочу їх підкреслити, вони мають дуже велике значення. Він сказав: для спасіння всіх людей. Тобто, тримаючи Дитя на руках, він звів очі до Господа і промовив: для спасіння всіх людей.

Давайте вдумаємось. Христос, дійсно народився на спасіння всіх людей. Але чи всі Його визнають за сина Божого і за Спасителя? Далеко не всі. Сьогодні є багато релігій, які не визнають Христа за Спасителя. Це мусульмани, буддисти, іудеї. Народи, які проживають в азійських місцях, індійці, євреї, вони не визнають Ісуса Христа за Спасителя. Але ми чуємо в Євангелії що Він є Спаситель для всіх людей.

Як ми повинні розуміти слово Спаситель? Як звертатись? Це не означає, що ми тільки повинні приходити чи в храм, чи дома молитись перед іконою Спасителя. Ми розуміємо, що ікона це тільки образ Спасителя Христа. А Сам Він Всюдисущий і завжди з кожним із нас.

Як ми повинні відноситись до Спасителя? Кожну хвилину нашого життя, кожну тривогу, ми повинні звертатись до Нього. Кожен пам’ятає, як в дитинстві, коли чи пальця врізали, чи якась рана. Ми одразу бігли до мами щоб залікувала. В першу чергу до мами. Ми не бігли до сусіда. А до тата чи мами. Ось так Спаситель. Він завжди поруч. Коли були дітьми бігли до мами. Але коли ми стаємо дорослими, то при будь якій тривозі, ми уже підсвідомо вигукуємо: Господи, спаси. Напевно багато хто пережили жах, чи якусь тривогу, коли самовільно з душі виривалось: ой Боже! Напевно кожен колись таке пережив. Ми вже не кричимо: ой мамо! Ой тату! Ми кричимо: Ой Боже! бо ми вже є дорослі. Ми навіть не задумуємось чого ми так робимо, але сама душа гукає, волає Спасителю: Боже спаси мене. Хоча в багатьох з нас хоч і дорослих ще є батьки і ми не раз звертаємось до них за тим чи іншим. Але в будь якій небезпеці ми думаємо чи промовляємо: Ой Боже! Бо ми вже виросли з дитячих штанців і розуміємо кого треба кликати на допомогу в тій чи іншій ситуації.

Ви знаєте, в Святому письмі є такі слова: що буває мати зрікається своїх дітей, але говорить Господь, що Я від вас ніколи не зречуся. Якщо Спаситель говорить що ніколи нас не зречеться, то чому ми не повинні звертатися до Нього, в будь яку хвилину нашого життя?

 Але часом виникають питання; якщо Христос Спаситель, то чому Він не зробить так, щоб не було хвороб і війн. І всіляких нещасть якщо Він Спаситель?

Але слухайте, що він говорить в Євангелії: Стукайте і відчинять вам. Шукайте і знайдете. Чому Він так говорить? Як би Він так не говорив,  то можливо він дійсно благословив вже людство і вже був би рай. Але того нема. Тому Він говорить: просіть і дасться вам. Шукайте і знайдете. Просіть, благайте. Бо різні спокуси і пригоди будуть траплятися в житті.

При житті Ісуса Христа скільки народу зцілялось. Він до усіх ішов, всім допомагав. Але разом з тим, Він зціляв не всіх. Він не зціляв тих, які до Нього не приходили. Навіть в Своєму селищі Назареті де Він виріс, люди були настільки твердосерді, наче закам'янілі, що Він уже будучи проповідником, після створення стількох чудес, прийшов туди і не створив там зовсім чудес. Не лікував, не зціляв хвороб. Бо вони до Нього не зверталися. Вони говорили: який Він пророк? Який він Учитель? Та ми Його знаємо. Він виріс серед нас.

Щось подібне і зараз спостерігається. Скільки людей кажуть: де той Бог? Як би Він був то не трапилось би того чи іншого. Разом з тим вони до Нього не звертаються зовсім. А Христос чекає звертання нашого. Чекає щоб ми Його шукали. Апостол Павло пише: сплячий ставай, хай воскресить Тебе Господь. Не спіть. Не будьте байдужі. Моліться, ідіть до церкви, робіть щось. Стукайте і вам відчинять. Знаєте є ще такі слова: кому простите гріхи тому простяться. А скільки людей приходить? Прощаються гріхи тому хто приходить. А приходять далеко не всі. І їм не прощається. Бо коли ми працюємо над собою, приходимо до церкви, сповідаємось, то Господь бачить наш труд. І Він сторицею воздасть і допоможе бо ми прикладаємо зусилля. За розповідями апостола Івана Богослова Спаситель завжди був радий коли Його запитували про щось. Бо тоді видно було що люди шукають відповіді на якісь питання. І Він з радістю відповідав. Було таке що Йому не було часу куска хліба з'їсти, але Він не відмовлявся щоб комусь не допомогти.

Але якщо в той час Христос був тільки в Ізраїлі, то зараз Ісус перебуває всюди Духом Святим. Він обіцяє що буде серед нас де збереться двоє чи троє в ім'я Моє. Але потрібно щоб від нас виявлялось бажання. Спасіння залежить від нас чи ми будемо просити, чи ми будемо звертатись. Ми ще маємо час і він працює на нас. Бо в цей час Христос для нас Спаситель. Але коли буде друге пришестя, то Господь прийде вже не спасати а судити світ. Ми ще маємо можливість використати час для спасіння. А є люди, які цією можливістю нехтують.

Згадуючи слова Симеона що Христос прийшов спасти всіх людей, давайте старатись щоб ми були в числі спасенних людей. Нам треба бігти до Нього як дитина біжить в час тривоги до мами. Спаситель завжди поруч. В будь яку хвилину у всякій тривозі і у всякій радості просімо Бога, хвалімо Його, дякуймо за все. Підносьмо очі і серця до неба, здіймаймо руки за благословенням. Хай ноги наші трудяться і біжать в храм Господній для зустрічі з нашим Господом. Амінь.

о. Леонід Лотоцький з книги "Дарунок небес"

 

Категорія: Мої статті | Додав: otec (09.02.2013)
Переглядів: 573 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: