ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ - Мої статті - Каталог статей - Церква "Різдва Богородиці"

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ

       В ім’я Отця  і Сина і Святого  Духа.
         Сьогоднішня неділя, називається Прощена. Це, остання неділя перед  Великим постом. В давні   часи   монахи    у  цей   день, після  служби, просили прощення один  в  одного, прощалися і розходились у  пустиню за  прикладом  Христа, який теж був  у  пустині  40   днів. В  дорогу   вони   брали з собою лиш кілька проскурок,   і   то,   бувало, що  приносили їх  назад. Чи хоч частину, бо в основному  харчувались в пустині травами і ко рінням. Ті, що проходили  такий  шлях,  потім досягали великих висот, високого духовного  рівня.
       Користь від посту очевидна. Тому і встановлений  піст,   для  на-
шого  вдосконалення і  для духовного зростання. Великий піст,  не  просто  встановлений. А на  згадку Христових  страждань. Ми  всі  знаємо, що  Ісус  був  Боголюдиною.  Хоч  Богом, але  людиною. Він  знав, які муки доведеться Йому  перенести і  не  раз  звертав увагу учнів на  те, що  Син  людський мусить померти, щоб  воскреснути  на  третій день. Він  знав, що  ніхто Йому  в цьому не допоможе, що  все має  відбутися.
      Але  знаєте,
як часом людину щось  болить і тривожить, то їй хочеться комусь розказати, з  кимсь поділитись, щоб  хоч  трохи полегшало на душі. Так  і Христос неодноразово ніби ненароком  висловлювався  про   те,  що   Його  душа  не могла спокійно перенести.
        Мабуть багато хто  з вас  бачив   фільм  про   страсті  

Христові.  Звичайно,  це  дуже важкий фільм, та  водночас події, які  там  зображені, були  реальністю. Те страшне катування, коли м'ясо відставало від  шкіри і залишалось на  нагайках, які до того  ж  були  обмотані колючим дротом, і удари одні  за одними  –   болючі,   немилосердні, жорстокі.  Били  ті, яких Він  прийшов спасти. Тих  які  били, Він  з  любов'ю  чекав у Своєму  царстві. Попри все. Попри всі ті страшні муки молив, благав Отця  Свого:  Отче,  прости їм,  бо не
знають, що  роблять. І знаєте, ці  знущання не можна  виміряти  одним  днем   чи   кількома  годинами. Він  завжди знав, що  на  Нього  це  чекає. Тільки уявіть собі цей  стан  душі. Цю  муку
чекання. І коли ці  страшні  дні  невпинно наближалися, ця мука була  ще  важчою. Ісус  дуже часто  віддалявся від  учнів і молився на самоті, щоб  Отець  укріпив Його  в  стражданнях. Особливо  в ту рокову ніч, в Гетсиманському саду, коли учні поснули, а Він  знав, що  насправді Його  чекає. І молився, до кривавого поту:  Отче, якщо можливо, нехай мине Мене  чаша ця. Але  не як Я хочу, а як Ти звелиш…

Господи, прости нас за те,  що ми не хочемо думати  про Твої  страждання. Навіть  у ці святі 
постові дні, коли у всіх церквах  на Божих службах згадуються події Христових страждань, ми не
вважаємо  за потрібне прийти  до церкви, щоб послухати  про Твою біль і муку. Ми  тільки  Тобі вміємо  жалітись  навіть при  невеликих терпіннях.  Не  тільки  жалітись,  а  ще  й  докоряти:
 За що мені це, Господи? А подумати  про те,  що Господь терпів  ні за що, тільки  заради кожного  з нас, ой як не хочеться.

Господи, прости  нам  нашу  байдужість, розтопи Своеєю  великою любов'’ю наші  заморожені  серця.

 Хай засяе в наших душах  світло  Твоєї  любові,  співчуття  і милосердя.


І  ось  ми  вступаємо в  час  посту   і  наче   також  наближаємось до цих  страшних днів. Це  час  смутку, коли  ми  проникаємось співчуттям, розумінням до нашого Господа. Адже це  сталось не  тому, що так захотіли злі  люди  і побили Його, і розп'яли.  Це  була  страшенно  висока і надважка ціна як викуплення за  всі  наші гріхи усього   роду  людського, усіх   минулих і  майбутніх  поколінь. І, на  жаль, ці  страждання іще  не  скін чилися. Читаємо в Євангелії, що  коли ми  радіємо, то і Він  радіє з нами, а коли страждаємо,
то і Господь страждає, як добрий люблячий батько страждає, коли щось  болить у  Його  дитини. Наші людські гріхи при носять дуже багато страждань у наше суспільство і   це додає  мук Спасителю.
Тому  у ці  святі дні  не  годиться нам  радіти і веселитись, а потрібно таки душею відчути той біль  і своїм  терпінням, своїм  обмеженням у скоромній їжі  наче  стати поруч Ісуса.
Коли ми 
приходимо  у  Божий храм, згадуємо разом ці  події, каємось у  своїх   гріхах, це  є  великою полегкістю для  нашого Бога. Будьмо ж  не  тільки прохачами перед  Господом, а будьмо  Йому  
вдячними і поводьмося, як найближчі, найвірніші  піддані Всемогутнього Предоброго Господа Бога  нашого. Прощаймо один  одному, щоб і нам  простились гріхи наші і ми  достойно зустріли світле Христове  Воскресіння. Амінь.

Господи, Тебе били, розпинали, на Тебе плювали злі люди і насміхалися,  а  Ти просив: Отче,  прости їм…   Ми  ж і погляду, який нам не сподобався, не хочемо простити  нікому. Які ж ми християни після того? Адже Христос закликав:  Будьте наслідувачами Мене.

о. Леонід Лотоцький
з книги "Зміни себе".
Категорія: Мої статті | Додав: otec (16.03.2013)
Переглядів: 389 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: