Каталог статей
| Головна » Статті » Мої статті |
ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Сьогоднішня неділя, називається Прощена. Це, остання неділя перед Великим постом. В давні часи монахи у цей день, після служби, просили прощення один в одного, прощалися і розходились у пустиню за прикладом Христа, який теж був у пустині 40 днів. В дорогу вони брали з собою лиш кілька проскурок, і то, бувало, що приносили їх назад. Чи хоч частину, бо в основному харчувались в пустині травами і ко рінням. Ті, що проходили такий шлях, потім досягали великих висот, високого духовного рівня. Користь від посту очевидна. Тому і встановлений піст, для на- шого вдосконалення і для духовного зростання. Великий піст, не просто встановлений. А на згадку Христових страждань. Ми всі знаємо, що Ісус був Боголюдиною. Хоч Богом, але людиною. Він знав, які муки доведеться Йому перенести і не раз звертав увагу учнів на те, що Син людський мусить померти, щоб воскреснути на третій день. Він знав, що ніхто Йому в цьому не допоможе, що все має відбутися. Але знаєте, як часом людину щось болить і тривожить, то їй хочеться комусь розказати, з кимсь поділитись, щоб хоч трохи полегшало на душі. Так і Христос неодноразово ніби ненароком висловлювався про те, що Його душа не могла спокійно перенести. Мабуть багато хто з вас бачив фільм про страсті Христові. Звичайно, це дуже важкий фільм, та водночас події, які там зображені, були реальністю. Те страшне катування, коли м'ясо відставало від шкіри і залишалось на нагайках, які до того ж були обмотані колючим дротом, і удари одні за одними – болючі, немилосердні, жорстокі. Били ті, яких Він прийшов спасти. Тих які били, Він з любов'ю чекав у Своєму царстві. Попри все. Попри всі ті страшні муки молив, благав Отця Свого: Отче, прости їм, бо не знають, що роблять. І знаєте, ці знущання не можна виміряти одним днем чи кількома годинами. Він завжди знав, що на Нього це чекає. Тільки уявіть собі цей стан душі. Цю муку чекання. І коли ці страшні дні невпинно наближалися, ця мука була ще важчою. Ісус дуже часто віддалявся від учнів і молився на самоті, щоб Отець укріпив Його в стражданнях. Особливо в ту рокову ніч, в Гетсиманському саду, коли учні поснули, а Він знав, що насправді Його чекає. І молився, до кривавого поту: Отче, якщо можливо, нехай мине Мене чаша ця. Але не як Я хочу, а як Ти звелиш… Господи, прости нас за те, що ми не хочемо думати про Твої страждання. Навіть у ці святі постові дні, коли у всіх церквах на Божих службах згадуються події Христових страждань, ми не вважаємо за потрібне прийти до церкви, щоб послухати про Твою біль і муку. Ми тільки Тобі вміємо жалітись навіть при невеликих терпіннях. Не тільки жалітись, а ще й докоряти: За що мені це, Господи? А подумати про те, що Господь терпів ні за що, тільки заради кожного з нас, ой як не хочеться. Господи, прости нам нашу байдужість, розтопи Своеєю великою любов'’ю наші заморожені серця. Хай засяе в наших душах світло Твоєї любові, співчуття і милосердя. І ось ми вступаємо в час посту і наче також наближаємось до цих страшних днів. Це час смутку, коли ми проникаємось співчуттям, розумінням до нашого Господа. Адже це сталось не тому, що так захотіли злі люди і побили Його, і розп'яли. Це була страшенно висока і надважка ціна як викуплення за всі наші гріхи усього роду людського, усіх минулих і майбутніх поколінь. І, на жаль, ці страждання іще не скін чилися. Читаємо в Євангелії, що коли ми радіємо, то і Він радіє з нами, а коли страждаємо, то і Господь страждає, як добрий люблячий батько страждає, коли щось болить у Його дитини. Наші людські гріхи при носять дуже багато страждань у наше суспільство і це додає мук Спасителю. Тому у ці святі дні не годиться нам радіти і веселитись, а потрібно таки душею відчути той біль і своїм терпінням, своїм обмеженням у скоромній їжі наче стати поруч Ісуса. Коли ми приходимо у Божий храм, згадуємо разом ці події, каємось у своїх гріхах, це є великою полегкістю для нашого Бога. Будьмо ж не тільки прохачами перед Господом, а будьмо Йому вдячними і поводьмося, як найближчі, найвірніші піддані Всемогутнього Предоброго Господа Бога нашого. Прощаймо один одному, щоб і нам простились гріхи наші і ми достойно зустріли світле Христове Воскресіння. Амінь. Господи, Тебе били, розпинали, на Тебе плювали злі люди і насміхалися, а Ти просив: Отче, прости їм… Ми ж і погляду, який нам не сподобався, не хочемо простити нікому. Які ж ми християни після того? Адже Христос закликав: Будьте наслідувачами Мене. о. Леонід Лотоцький з книги "Зміни себе". | |
| Переглядів: 688 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |