Про ОКО ГОСПОДНЄ. - Мої статті - Каталог статей - Церква "Різдва Богородиці"

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Про ОКО ГОСПОДНЄ.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

В багатьох християнських церквах, можна побачити намальоване на арках око. Одне око. Це є ознакою того, що погляд Господній над кожним із нас. Де б ми не були, щоб ми не робили, Господнє око завжди спостерігає за нами. І дивна річ в тому, що сьогодні, на земному шарі, десь шість з половиною мільярдів людей. І за кожною людиною дивиться Господнє око. В те, що Господнє око дивиться за нами, є підстави вірити. Я наведу два випадки з Євангелії, які переконують нас в тому, що Господнє око за нами слідкує.

      (Євангеліє від Івана 1. 45-49) Одного разу Пилип, учень Ісуса Христа, знайшов Натанаїла і каже йому: Іди за Мною! Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей… Ісуса, сина Йосипового, із Назарету. А Натанаїл, був людина грамотна, розумна, він досліджував писання. Почувши від Пилипа новину, він спитав: хіба з Назарету може бути щось добре? І знаєте, Пилип не став йому щось доказувати більше. Він єдине йому сказав: прийди і подивись. Прийди і подивись, як Ця Людина говорить.

Щоб переконатися, Натанаїл іде до Ісуса Христа. В ту мить, як Натанаїл тільки наблизився, Ісус поглянув, показав на нього рукою і сказав; оце єврей, в якому немає лукавства. Натанаїла огорнув острах і він питає: звідкіля Ти мене знаєш Вчителю? А Ісус відповідає. Перше ніж тебе покликав Пилип, Я бачив тебе під смоківницею. Хоча Ісус там не був, але Він Натанаїла бачив і знав про нього. Тобто він дав йому зрозуміти, що я знаю все твоє життя. Натанаїл зразу кинувся до Нього і сказав: Вчителю Ти Син Божий Ти Цар Ізраїля.

         Другий випадок, де Ісус показує, що Він знає життя кожного із нас.  Коли Він прийшов з Своїми учнями в Самарійське місто. Ученики пішли купляти їжу, а Він залишився біля криниці. І ось, туди  прийшла жінка – самарянка, з якою Христос завів розмову. Серед іншого сказав до неї: піди, поклич свого чоловіка. А вона говорить: в мене чоловіка немає. І для того, щоб її показати, що Він не проста людина, сказав: ти правильно сказала, що в тебе немає чоловіка. Бо в тебе було п’ять чоловіків. І той, з яким зараз ти живеш, не чоловік він тобі. Дивлячись на Нього жінка сказала: Ти пророк, бо Ти побачив все моє життя. (Івана 4. 5-20)

Бачте, оці два випадки, переконують нас, що дійсно Господь спостерігає за нашим життям. І не тільки в новому заповіті ми про це читаємо. Але і в старому заповіті, ми находимо подібні висловлювання. Пам’ятаєте Іова праведного? Праведний чоловік був, якого випробовував Господь. Дозволив сатані послати на нього різні нещастя, хвороби. І в час тих хвороб, і в час нещасть, праведний Іов в молитві звертаючись до Господа каже:

Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього? Ти щоранку за ним назираєш що хвилі його Ти досліджуєш... (Іова 7. 17-18)

Ось такі слова говорить той праведник до Господа. Подивіться, ще в старому завіті, цей праведник знав, що Господь знає про всіх і про все.

Я сьогодні хотів би зупинитися на словах праведного Іова, де він сказав: Що то є людина, що Ти ціниш її? Що в людині можна цінити Богові? Який зиск Богові від людини? Якщо зараз перепитати кожного із нас, то мабуть будуть різні відповіді на питання: Що то є цінність в людині. Цю відповідь, дає нам Біблія.

Ось, читаємо з перших рядочків цієї книги: (Буття 1. 26) Давайте створимо людину за образом Нашим і подобою Нашою. А тепер, давайте вдумаємося в ті слова. Господь створив людину як відпечаток. Маленький відпечаток Самого Себе. Образ полягає в тому, що Господь є Цар всесвіту. Вище Нього нікого немає. Він все створив і  Йому все підкоряється. Господь створив земну кулю, насадив її деревами і травами, заклав у неї корисні копалини, населив різною живністю. А потім, створивши людину, віддав її все це у володіння.

Господь, господар всесвіту, а людину Він поставив, господарем над землею. От вам і образ Божий.

Що то є подоба?  Подоба Божа полягає в тому, що Господь Творець прекрасного світу, і людина, має можливість, обновляти, прикрашати цей світ своїм розумом і талантом. Ось вам і подоба Божа. Володар і творець.

Образ і подоба і є тією цінністю, яку людина має. Бог є любов. І звичайно, любить кожного з нас. Своє творіння. Він, наш небесний Отець, а значить ми Його діти.

Як батьки спостерігають за своєю дитиною, так Господь спостерігає за кожним із нас. Образ і подоба Божа в кожній людині і є тією цінністю, про яку питає праведний Іов. Це та цінність, яку ми повинні зберегти якнайкраще. Щоб коли прийде час повернутись в небесні оселі, ми б прийшли в цьому Божому образові і в цій подобі.

На превеликий жаль, люди, часто не виконують Божого завдання. Адже Господь наказав володіти людині і своїм тілом, і своїми бажаннями, і природними ресурсами, і всякими звірами.

Але, людина придумала для себе таких «звірів», яких підкорити не хоче. Навпаки, цілковито підкоряється їм. Тим самим, часто спотворюють образ і подобу Божу.

Що ж це за «звірі», які почали володіти людиною, а не людина ними? Це є багатство, гроші, слава. Ще посади, алкоголь, наркотики, розпуста. Та ще багато  інших, ми про них всіх знаємо. Оці речі, які я називаю звірами, часто володіють людиною.

І людина, можна сказати прикипає душею до тих «звірів». Заради «улюблених звірів» людина переступає через все: через інтереси будь якої людини. Через Божі заповіді,  тільки щоб досягнути мети: багатства, слави, посад. Буває, що людина йде на любі порушення, на будь які злодіяння, навіть на вбивство, заради якоїсь забаганки. Чи то багатства, чи то наркотичного сп’яніння. І тим вона спотворює образ Божий.

Так само і подобу Божу.   Людина створена за подобою Божою. Тобто, має бути творцем. Для цього, Господь наділив людину  різноманітними талантами. І здебільшого, люди використовують свої таланти.  Наша земля прикрашена людськими творіннями. Це і чудові будівлі, і парки, і квітники, і всякі вироби. Але, часом можна почути: така людина прекрасна, має золоті руки, але не цінить свого таланту і опускається до найнижчого рівня життя. Спивається, сім’ю лишає. Діти залишаються без батька. Тоді вже людина не творець, а руйнівник. І подоба Божа втрачена.

 Чи приємно це Богу? Давайте розглянемо такий приклад: в сім’ї росте дитина. Слухняна, працьовита, доброзичлива. Її люблять ровесники, рідні і знайомі. Як батькам приємно! А ще, коли ця дитина схожа на батька, чи кажуть: копія матері. Таку дитину батьки люблять і цінують.

 Ось так і Господь, любить, коли ми не спотворюємо образ і подобу Його. Він цінує нас і любить. Але буває, людина потоптала і зруйнувала образ і подобу Божу, знівечила. Стала вже й на людину не схожою: коли буває спивається. В неї обличчя напухає, очі мутні, тіло зсувається.  І часто говорять: хіба це цей, чи ця? Адже така прекрасна людина була! А опустилась до такого низького рівня. Така людина вже цінності немає, бо вона її вже втратила.

Але допоки людина жива, все можна поправити. Іван Богослов пише: дітоньки, ми маємо перед Богом Заступника, посередника, Ісуса Христа. Який знімає і забирає наші гріхи, (через які ми втратили цінність перед Богом). Він той Ісус Христос, до якого нам слід звертатися. І ви знаєте, та людина, яка щиро приходить до Господа, яка відчуває за собою той чи інший гріх, вона має можливість покаятись. Ви пам’ятаєте як молився митар до Господа. Він прийшов,  опустив очі до долу, бо відчував за собою гріхи. Відчував, що треба поміняти життя на краще, бо позаду був сором, гріховні вчинки. Митар бив себе в груди і казав: Боже, будь милостивий до мене грішного. І Господь оправдав його. В Євангелії про це розповідається. (Луки 18. 10-14) Оправдав, тому що він щиро каявся. Після такого каяття, людина змінює своє життя.

Тому, кожна людина, якщо за собою відчуває той чи інший гріх, може прийти до Ісуса Христа, заступника і посередника, Який забирає і обмиває гріхи. І якщо ми втратили свої цінності, ми можемо їх набути знов. Господь слідкує за нами, щоб достойним дати спадщину. Нетлінну й непорочну та нев'янучу, заховану в небі для вас. ( 1 Петра 1.4)

Всі ми знаємо як рибалки ловлять рибу. Які вони пильні у цей час. Як пильно спостерігають за поплавком, коли ловлять на вудочку. Тільки чуть чуть поплавок стрепенеться, це є ознакою, що риба вхопила наживку, рибалка тут же підсікає її і риба вже на березі.

Наш світ схожий також схожий на водоймище з рибами. Буває, вода посяде. Чиста. А буває сколотиться, всяка грязь підніметься. Але навіть в брудній воді риба знаходить наживку і її виловлюють на берег. Так і люди в якому б середовищі не перебували. Завжди можуть знайти спасаючий гачок з Господньою наукою. І можуть бути вихоплені на світло.

Тільки різниця в тому, що рибу ловлять для споживання, а людей ловлять для дарування спадщини. І вона живе вже не в мутній воді а в світлі Божому.

Коли після Свого Воскресіння Христос мав возноситись до Отця, то доручив Своїм апостолам бути рибалками. Тобто проповідувати Слово Боже і ловити людей для Царства Небесного.

Тому, не цураймось Слова Божого. Навіть якщо падаємо в гріхи. Навертаймось.

Згадаймо Давида, який впав в тяжкі гріхи. Але навернувся, встав. І Господь знов його благословив. Так само і людина, яка можливо відвернулась від Бога і спотворила Його образ і подобу, нехай навернеться. І не тільки тут Господь дасть благословення і радість. Але й у вічності Господь спадщину приготовив для таких. Спадщина чиста, вічна, нев’януча.  Приготована на небесах для тих, хто зберіг Господні цінності. І ми бачимо. На сьогоднішній день, багато християн відчуваючи на своїй душі гріхи, приходять і сповідаються. Сповідаються не перед священиком, а перед Господом. Бо священик є посередником між Богом і людьми. Ми каємось в своїх гріхах, щоб повернути Господню цінність. Щоб нас цінував Господь, щоб Він і далі вислуховував наші молитви. Бо Очі Господні на праведних, уші ж Його на їхній зойк,

Господнє лице на злочинців, щоб винищити їхню пам'ять з землі. Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволяє їх. Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає. Багато лихого для праведного, та його визволяє Господь з них усіх: Він пильнує всі кості його, із них жодна не зламається! Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто ненавидить праведного. Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього! (Пс 33:16-23)

І тому, на людину, яка зберігає закладені в неї Господом цінності, Він звертає Свої очі.

Всім нам знайома ситуація, коли батьки трудяться важко все життя, щоб щось набути, щоб було що залишити дітям своїм. І коли приходить пора поділити спадщину між дітьми, то батьки все таки оцінюють поведінку дітей і роблять відповідні розпорядження. Давайте поводити себе так, щоб ми в Бога були достойними дітьми, і унаслідували небесну спадщину. Щоб око Господнє милувалося нами. Амінь.

 

Категорія: Мої статті | Додав: otec (29.09.2013)
Переглядів: 397 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: