Будьмо вдячні Богу - Мої статті - Каталог статей - Церква "Різдва Богородиці"

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Будьмо вдячні Богу

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

         Кожного ранку, виходячи з своєї домівки,ми зустрічаємось чи то з своїми сусідами, чи з перехожими і звичайно, вітаємось. Тому, що це, для  нас звично.  Якщо ми не привітаємось, то це ознака неповаги від нас, до цієї людини, яку зустріли. Тому, коли  вітаємось, ми виявляємо повагу, один до одного. І так як ми привикли вітатись, так маємо звикнути дякувати Богові. За все. За маленькі удачі і за великі, за кожен прожитий день чи рік, потрібно дякувати. Бо наше життя, природні багатства, ніч і день, сонце і місяць, все від Бога. Є такі слова одного святого, що мерзенна перед Господом є людина, яка не хоче дякувати Богові. Вона не визнає що всі блага надані Господом. І тому, належить, до такої неприємної категорії. З сьогоднішньої Євангелії ми чули про те, як десять прокажених прийшли до Ісуса Христа просити, щоб Господь зцілив їх. Він виконав їх прохання і  наказав показатися священикам. Вони пішли. І лиш один з десяти, повернувся. Він був навіть не єврейського роду, а був самарянин. Один він приніс подяку Богові. Так продовжується до сих пір. І тепер хіба може десята частина людей, дякує Богові. А всі інші, не приносять такої подяки. Як дві тисячі років назад було, так відбувається і досі серед людей.

Дуже приємно, коли людина дякує Богові. В цьому виявляється її загальна культура. Бо коли вона дякує Богові, то звичайно не забуде подякувати і ближнім своїм. Кожен із нас  зробивши щось добре для когось, хоче почути слова подяки. Це показує культуру і вихованість людини. І дуже добре, якщо діти з маленького віку вчаться дякувати. Але кожен з нас знає, що є чимало людей, які за добро вчинене їм велике чи маленьке навіть не подумають подякувати.  Звичайно, дуже неприємно  буває. І  наступного разу, не хочеться щось робити для цієї людини.

Тому,  будемо вдячними. Хто читає книгу з Святого письма Псалтир, то знає, скільки псалмів у цій книзі саме подячних, хвалебних. Бо слава і подяка Богові має велику силу. Є навіть таке твердження що одне славослів’я сильніше за тисячу прохальних молитов. Диявол не виносить цього і тікає далеко від такої людини, і не може шкодити її справам. Тому будьмо люблячими і вдячними  і до Бога і до ближніх. Як ми маємо дякувати  я можу навіть приклад навести. Недалеко від нас є селище Гайворон Кіровоградської області. Там довго служив священик нині уже покійний.  Він був ієромонах старенький уже і мав звичку за все дякувати. Постійно повторяв: «Спаси Господи». Навіть  і за погані вчинки, навіть якщо за руку поздоровкався, повторяв: «Спаси Господи». Розповідали про нього, що він мав старенького автомобіля «Запорожця» і кудись їхав. Його зупинили на посту ДАІ. Ну і звичайно перше питання чи пив алкоголь. А він такий простий, смиренний, каже так, випив трошки вина. Бо зазвичай після служби завжди в чаші зостається причастя, і воно не може залишитися, а завжди священик повинен його спожити. І він по доброті і простоті своїй признається що так, випив вина. Молодий інспектор не знаючи його, відразу оформив протокол і забрав посвідчення водія. Цей священик і не перечить. Відає права і  каже звичне "Спаси Господи”. Коли молодий даїшник приїхав на дільницю  то розповів  начальнику що перший раз почув подяку коли забирав права. Начальник каже: «Ану покажи у кого ти їх забрав?». І коли зрозумів чиї вони, то звелів негайно їх  повернути ще й вибачення попросити. Це ж наш священик порядний і  смиренний що мабуть у області такого нема, напучував молодого підлеглого. Ось що робить подяка. В якійсь мірі вона виховує людей. Коли ми вдячні  то і інші люди вчаться біля нас бути вдячними. І хоч ми бачимо що багато є людей невдячних, але Бог милосердний. В Євангелії написано що сонце сходить над злими і над праведними. І світить  і на тих що дякують, і на  тих що не дякують. Посилає дощ на тих, і на тих. Ісус Христос навчає: «будьте милосердні, як і Отець наш Небесний милосердний є». А якщо трапляються нам люди невдячні, то будьмо милостивими до них. Злобою злобу ніколи не переможеш, а добром людину можна виховати і вона стане кращою.

Ще був такий випадок, коли один чоловік забив іншого після чого підкупив свідка і звалив усю вину на свого неприятеля. Той невинно потрапив до в’язниці. За зразкову поведінку  відсидів 4 роки замість семи. Повернувся в село, зустрічалися з неправдивим свідком. Разом на роботу ходили. Звичайно, тому  свідку було дуже не затишно. Врешті не витримав і сказав: «Чому ти на мене не кричиш? Чому ти мене не поб'єш? Адже ти даром через мене відсидів.» А той  відповідає: «Знаєш, я тобі мститися не буду, бо помста Богу належить. А я сидячи в тюрмі пізнав Господа.  Мені до рук попала Біблія  яку я весь час вивчав. Так що я тобі навіть вдячний, бо я став на правильний шлях. Крім того я здобув кілька професій яких раніше в колгоспі не мав, а тепер я вмію і те і інше. А ти звичайно маєш чекати кари від Господа. Не я тебе буду карати, а Господь тебе покарає обов’язково». І що ви думаєте, той неправдивий свідок не витримав і наклав на себе руки. Скривджений ним не картав його, не сварив, а за все дякував Богові і кару доручив Господу. Тому і нам так треба поступати, тому що зло не перемагається злом, а завжди перемагається добром. І тому я хотів би сказати, що подяка повинна литися з наших уст в першу чергу Богові. За все. Хто б нам що не поміг, спершу треба подякувати Богу, а потім цій людині. Якщо ми будемо дякувати за все Богові, то ніколи не помилимось, бо дійсно все нам Господь дає. Все через Нього. І не потрібно цього відкладати.

Недавно мене запросили в лікарню в реанімаційний відділ посповідати хвору жінку. І ось коли я посповідав ту що мене запросила, то несподівано до мене звернулась  її сусідка по палаті і сказала що життя так склалося що вона в житті ще ніколи не сповідалася і в церкві була може два рази. Сама вона жила в Одесі, а це якось доля занесла до нашого Кривоозерського району де вона жила без рідні, без дітей. Так, сусіди за нею приглядали і до лікарні її відправили. Але вона розповідала що насправді дуже вдячна Богу. І раптом зрозуміла, що вона якось упустила це і ніколи Йому не дякувала. Я звичайно заспокоїв її, бо дуже добре що вона зрозуміла це ще за життя і виправила свою помилку. Адже розбійник на хресті покаявся і був прощений. Так і вона мудро поступила. Через день та жіночка померла, а мені було радісно на душі за неї, що вона не упустила шансу і виправилась перед Богом. Не упускаймо і ми свого шансу. Будьмо вдячні. Славмо Бога і хай Він зішле на нас Своє благословення. Амінь.

о.Леонід Лотоцький з книги «Життєва стежина»

Категорія: Мої статті | Додав: otec (13.10.2013)
Переглядів: 599 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: