Притча про немилосердного взаємодавця. - Мої статті - Каталог статей - Церква "Різдва Богородиці"

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Притча про немилосердного взаємодавця.
 

В ім"я Отця і Сина і Святого Духа.
 Давайте повернемось до притчі, що читалась в сьогоднішньому Євангелії. (Матвія 18. 23 -35) «царство небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми. Коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів, а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і вдати. Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динарів, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені і все віддам тобі. Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. Чи не належало б тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. Закінчив ту притчу такими словами: "Так і Отець Мій небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його”. Така притча. Насамперед, треба відзначити, що це була відповідь на запитання апостола Петра — до скількох раз прощати брату своєму? Ісус відповів, що до сімдесяти раз по сім (на день), тобто прощати завжди. Отже, ця притча — наука для нас усіх.

 Господи, ми всі боржники перед Тобою. Ми навіть з'’явились на білий світ з Твоєї волі. Отримали засоби до життя, таланти, але чи ми віддаемо свою віддачу Богові? Чи ми хоча б вдячні Йому за наше життя? Я вже не говорю про намагання ретельно дотримуватись заповідей Божих. Такі люди є, але далеко не всі. Таким чином ми являємось Господніми боржниками. Прости нам, Господи.

 Але зверніть увагу, що цар захотів звести рахунки із Своїми боржниками. Цар — це Бог, а слуги — це всі ми. І Господь захотів звести рахунки. Це є ознакою того, що проходить якийсь період, і Господь передивляється наше життя. І як там було написано, що були у царя записані всі борги, так і записане наше життя. І ніяк ми не можемо сховатися від Бога, тому що все перед Ним, як на долоні. Господь не карає нас за кожен прогріх тут же, але проходить якийсь період і наші вчинки оцінюються. Якщо подивимось на наше життя, чи на життя тих, з ким ми живемо, то ми по- бачимо, що воно міняється. Якщо людина живе правильно, використовує Богом дані таланти, то Господь таку людину може обдарувати Своїми щедротами, може її благословити на дальше кращим життям. Але коли людина недостойна цього, хоч і щедро обдарована Богом усілякими щедротами, то Господь може забрати навіть те, що дав. Таким чином життя людини змінюється в гіршу сторону. Отже бачимо, що Господь веде контроль за нашим життям.

 Повернемось до притчі. Привели до царя слугу, який був винний йому 100000 талантів. Це була величезна сума. Віддати її поганий слуга не зміг би протягом життя. Я хочу звернути вашу увагу на слова, що цар сказав: за його борги заберіть його самого, і жінку і дітей, і те, що він мав. Як же тут можна зрозуміти слова Ісуса Христа? Невже Господь такий немилосердний, що за неправильне життя батька повинні страждати діти і жінка? Але хоч ще в старому заповіті знаходимо слова, що діти відповідають за гріхи своїх батьків, але вже в книзі Пророка Ієзекііля Господь змінює цю частину другої заповіді: "Навіщо ви вживаєте в землі Ізраїлевій це прислів’я, говорячи: "Батьки їли кислий виноград, а в дітей на зубах оскома”? Кажу Я! Говорить Господь Бог, — не будуть уперед говорити прислів’я це в Ізраїлі... Ви говорите: "Чому ж син не несе провини батька свого?” Тому що син живе законно і праведно, усі статути Мої дотримує і виконує їх; він буде живий... Син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина, правда праведного при ньому і залишиться, і беззаконня беззаконного при ньому і залишається (Ієз. 18,2-4, 19-20). Але тут, в цій ситуації, відкривається інша сторона. Всі ми дуже відповідальні одні за одних. Давайте візьмемо приклад. Якщо хворіє батько в сім’ї, чи не страждають дружина і діти, хоча вони не хворіють? Часом вони ще більше страждають, ніж той хворий. Страждають і їхні кошти, або значна їх частина, а часом всі кошти, нерідко в борги люди залазять, витрачаючись на лікування.

 Господи, як часто ми байдуже ставимось до свого здоров’я. До Твого безцінного дару. Молоді хлопці, дівчата, жінки і чоловіки цигарками, випивками та іншими отрутами свідомо нищать його, говорячи при цьому, мовляв це мое здоров’я, що хочу, те й роблю. Але від вашого здоров’я значною мірою залежатиме здоров’я ваших дітей, а також батьків і рідних, котрі страждають, коли хтось з рідних хворіє. Прости нам, Господи, нашу безвідповідальність.

 В притчі розповідається, що боржник каявся, просився і борг йому було прощено. Тому ті слова стосуються сьогодні нас. Господь не хоче нас карати. Він хоче, щоб ми заслуговували нагород. Ми повинні розуміти, що багато боргів у нас набирається протягом життя. Щоб не стягувати біди на свою голову і на свою родину, потрібно каятись, просити прощення, виправлятись, щоб заслужити Боже благословення, а не прокляття і в тому, і у вічному житті.

 Часом ми бачимо: живе людина своїм життям, за своїми власними правилами, ні до кого не прислуховуючись, ні на кого не зважає. Мовляв, моє життя: що хочу, те й роблю. Але наше життя насправді належить Богу і контролюється Ним, хочемо ми цього, чи ні. Господь наділив нас усякими благами, а ми повинні віддати віддачу. Він ні в чому не нуждається, а ми повинні віддати віддачу іншим, бо що зробите для ближнього свого, те для Мене зробите, — говорить Господь. Як би правильно мав вчинити боржник з притчі? Коли йому простили великий борг, то він мав зіб- рати своїх боржників і сказати: радійте разом зі мною, більше ніхто нікому не винен. Цар простив мені, отже і вам. Нашу справу закрито. Бо всі вони користувалися коштами із скарбниці царя. І ми користуємось усім із скарбниці Божої. Ми повинні про це пам’ятати. І завершуючи свою проповідь, хочу звернути увагу на слова Ісуса Христа про прощення гріхів. Той же слуга не простив своєму товаришеві малий борг, і за той борг він дуже поплатився. Подивіться, Господь милосердний, бо Він нам безліч гріхів прощає. Тобто великий борг. А від нас хоче, щоб ми малі борги прощали нашим близьким. Такі Його умови. Знаю, що в багатьох у душі може піднятись такий, можна сказати, протест, який є диявольський насправді. Виникає така думка, що будь-які кошти можна простити і виправдати. Але як виправдати біль образи, зради, наклепи, несправедливого поводження? Виправдати неможливо. Можна тільки простити. Рішуче і назавжди. Забути це, викинути із свого серця як осколок, що ниє і ранить. І жити далі з великою полегкістю. Тим більше, що Господь сказав: не мстіться самі улюблені Я відомщу. Можливо, що десь хтось нас образив. І якщо ми досі вважаємо, що за нами таких гріхів нема, не будьмо самовпевнені. Ми запросто можемо потрапити в якусь ситуацію і самі того не розуміючи, не хотячи, під дією злої сили можемо нанести біль комусь. І будемо проситись: прости, пробач. Як же нам схочеться, щоб простили. І Господь обіцяє, що прощатиме після нашого покаяння, але маємо простити самі. Коли людина нас образила будь-яким чином, то вона згрішила перед нами і перед Богом. Господь і її життя контролює. Простить чи накаже за цей гріх, ми не знає мо. І це, власне, не наша справа. Нам самим потрібно вирватись з гріха. Бо людина, що заподіяла нам шкоду, також Господня дитина. Кожен, хто має дітей,знає, як буває, коли діти сваряться між собою, не роз- мовляють. Як болить батьківське серце! Розумієте, якщо ми не прощаємо цій Божій дитині, нашому братові чи сестрі, то ми являємось ворогами Господніми, ми є слугами диявола. І от до чого я веду. В кінці тої притчі цар сказав: "Віддайте цього раба катам”. Хто ж такий кат, куди може віддати Господь людину? Звичайно, в руки диявола. Ви знаєте, на що здатен диявол? Принизити людину, покалічити, обезчестити, вбити і знищити навіть. Господь може віддати ту людину разом з її сім’єю, з її маєтком, і тоді сатана може робити з ними все, що захоче. Але для чого Господь це попустить? Для того, щоб людина оцінила те, що вона втратила. Щоб схаменулась і навернулась, щоб стала вести праведне життя. І коли знов буде обрахунок, то вона мала б вже за своїми плечима багато доброго і заслужила Господнього благословення.

 Господи, Батьку наш предобрий. Прости нас, нечемних Своїх дітей, що ми уникаємо Твого благословен-ня і тікаємо до Твого ворога, наносячи Тобі все нових і нових ран. Господи милосердний, каємось щиро у всіх гріхах своїх. Прийми це покаяння і прости і ті гріхи, які ми давно вчинили і забули про них. Прости нас.

 Я часто наводжу приклади з життя біблейського праведника Іова, і сьогодні хочу звернути вашу увагу, що Господь попустив сатані увійти в його життя. Не через гріхи його, а щоб показати сатані і мабуть нам усім, що є насправді праведники і їх не зламати у їх праведності. Що тільки сатана не робив з Іовом! Покалічив його, забрав дітей, славу, маєток. Жах огортає, коли читаєш розповідь в Біблії, яким мукам був відданий Іов. А він все-одно славив Бога. Хоч звичайно і був розчарований, не розуміючи, за що йому таке. І ось до нього приходять його найближчі друзі, щоб його провідати у хворобі, утішити. Та при розмові вони його не втішили, а, навпаки, стали звинувачувати і говорити неправду про його минуле життя. Грубу неправду, незважаючи на те, що добре знали і його життя, і вчинки. І так вийшло, що замість втішання вони нанесли йому ще більшого болю несправедливими словами. Звичайно, Господь це бачив. Коли Іов перейшов ще й через це випробовування, Господь змилувався над Своїм праведником. І наказав його друзям, щоб вони попросили прощення в Іова, і покаялись перед Богом, принісши Іову жертву. Вони так і зробили. Написано, що Іов простив своїх друзів, і після цього Господь його благословив неймовірними щедротами. Але ж Іов міг і не простити. Давайте детальніше розглянемо цю ситуацію. На Іова були накладені надзвичайно важкі випробовування: смерть дітей, втрата всього майна, тяжка хвороба, через яку він навіть не мав права спілкуватись з людьми, і колись багатий авторитетний славний чоловік сидів на гноїщі. І він все витерпів, не нарікаючи на Господа. І тут таке хитре підступне випробовування підсунув сатана. Наче найлегше, найпростіше, однак всі ми знаємо, що завдання це для людей буває дуже важке. Потрібно було простити друзям, які в таку важку хвилину замість того, щоб підтримати його, наносили ще більший біль образами. Але Іов дійсно був праведником і знайшов усобі сили простити їх. І тут же написано: отримав від Господа благословення і став славніший, багатший і дітей мав. Все повернулося ще більше, як було. Але якби цього останнього завдання він не виконав, то до кінця свого життя зостався б у неймовірних муках доживати на гноїщі, незважаючи на те, що стільки вже перестраждав. Тому простити є надзвичайно важливо. Бо прощає той, хто любить. А у Святому письмі написано, що хоч би які заслуги мала людина, хоч би тіло віддала на спалення, але без любові вона ніщо.

 Пам’ятаймо, життя проходить під наглядом Господнім. Якщо відбулись якісь зміни в нас у кращу чи в гіршу сторону, то, мабуть, був обрахунок нашого життя. Коли воно змінилось у кращу сторону, то Господь нас благословив. А якщо раптом стало гірше, приступаймо негайно до самоаналізу. Каймось в гріхах, примиряймось з ворогами, стараймось виправити свої недобрі вчинки. Не падаймо духом, докладаймо зусиль напрацюванням добрих справ, щоб Господь за- брав з полону диявола нашу душу і наше життя. Якщо Господь змінив наше життя на краще, стіймо в своїй праведності і намагаймось рухатись далі у добрих справах. Будьмо милосердні і справедливі, тримаймось, щоб не зійти з цього шляху. І Господь надалі буде благословляти нас. Ось така притча була прочитана в сьогоднішній Євангелії. Ми бачимо, що Господь розпоряджається нашим життям і направляє його в кращу чи в гіршу сторону, але, все ж, для нашої користі. Тому просімо в Бога мудрості, щоб нам правильно жити, виконуючи Божі настанови. Щоб було добре нам і тим, хто живе біля нас. Амінь.
о.Леонід Лотоцький з книги Зміни себе.
Категорія: Мої статті | Додав: otec (06.11.2013)
Переглядів: 976 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: