Змягчіть серця.

Проповідь о. Леоніда

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

«Нині коли почуєте Його голос не зробіть затверділих сердець ваших, щоб не розгнівався Господь», - ось такі рядки писав в своєму листі  апостол Павло до своїх побратимів-євреїв. Як зрозуміти ці слова ? Що хотів ними сказати апостол?

І чому і в Святому письмі і в апостольських посланнях так часто говориться про затверділі серця? Яке воно затвердле серце? І чому воно не схвалюється? Не те що не схвалюється. За затверділе серце читаємо Господь може розгніватися! Чому? Давайте розглянемо ситуацію батька і дитини. Кожен батько хоче своїй дитині добра. Тому виховує навчає з перших днів життя. Якщо дитина слухняна то її чекає гарне майбутнє вона вгодна Богу суспільству своїм батькам і її життя має зміст.

Проте трапляється що дитина росте з затверділим серцем. Байдужа, лінива дослухатись до батьківських порад, тим більше лінива їх виконувати. І тут виникає праведний батьківський гнів. І дитина може мути наказана навіть сильно. Чому так? Ну не слухається. То хай живе як знає. Але не так влаштовано Богом. Творець несе відповідальність за творіння. Якщо батько народив дитину то він робить все можливе щоб її життя склалось як найкраще. І він буде докладати для цього всіх зусиль.  Щоб його діти Його творіння принесли найкращі плоди і заслужили найкращі вінці у вічності.

Бачачи затверділі серця своїх співвітчизників  апостол Павло, пише їм лист з великим проханням: ДОСЛУХАЙТЕСЬ ДО Божих слів. Змягчіть свої серця! Бо сам апостол Павло не був байдужий. Він пізнав Бога! Пізнав Його довершенну любов! І з тієї великої любові він просив і благав щоб його народ поводився так аби на нього не гнівався Господь. Бо знав із Святого письма що в свій час Господь гнівався на євреїв і часто дуже їх наказував. Через те що мали затверділі серця. Вони  не приймали Бога. Не слухали, вони не йняли віри, недовіряли Богові, нарікали,  постійно плакали незадоволені своїм життям. Тому апостол просив  їх схаменутись і налаштуватись на правильне життя у послусі і виконанні Божих заповідей.

Чи мають сьогодні якусь вагу ті слова з якими звертався апостол до євреїв? Чи на часі вони? Так на часі. Подивімось, скільки людей сьогодні не сприймають слів Божих. Скільки людей зовсім не мають віри,  і так багато в житті нарікають.  Так  багато  роздратованих чи то в місті, чи то в селі. Постійно ми незадоволені,  постійно злимось гніваємось. І тому хочеться звернутись до сьогоднішнього суспільства. Розкрийте свої серця і прийміть слова Божі!  Ми   відійшли від Божої правди дуже далеко і подивіться які плоди жнемо! Ті кари які були в старому заповіті падають тепер на нас! Уже падають. І їх буде ще більше якщо ми не схаменемось!  

Зараз ми ще маємо той час коли Господь прагне нас спасти. Бо прийде такий час коли вже буде суд. Сьогодні ми всі ще маємо шанс.  Ми, маємо можливість зменшити особистий і загальний тягар гріхів які нависли над нами.  В часи старого заповіту для прощення гріхів потрібно було пролляти кров тварин принесених у жертву. Та в теперішньому часі Господь пролляв свою Кров і ми через покаяння  і відмову від гріхів через причастя тіла і Крові Господньої можемо розвіяти хмару покарань які нависли над нами через вчинені особисті і суспільні гріхи. Я не думаю що сьогодні є дуже багато людей які про це не знають. Які про це не чули. З усіх куточків можна чути євангельські рядки. Потрібно дослухатись і змягчити серця. І все життя наше зміниться. Але як дуже дуже часто люди цих слів не сприймають? Подумаєш слова там якісь говоряться. Ну говорить священик, йому так треба говорити. Як дуже модно стало зараз говорити: я маю свою думку. І байдуже правильна ця думка чи ні. Чи приведе вона до поліпшення чи до погіршення.

Проте, я не своїми особистими словами до вас звертаюсь.   Це Божі слова, і мій обов’язок повторювати їх для вас знову і знову.  Нам потрібно дослухатись бо «Хто відкидає істинну Божу, велика лють і гнів Бога чекають ту людину ».  не треба думати ось у мене багато грошей я з їх допомогою досягну чого хочу. Не треба надіятись на владні чи родинні зв’язки. Не треба нічого ставити вище Бога бо як ми бачимо за свого життя що Господь всесильний. Нічого не може встояти проти природних катаклізмів, проти хвороб проти війн і заворушень. Нас може спасти тільки суспільне звертання до Божої правди, переміна життя і найголовніше щоб ми позбулись гріхів через покаяння і окроплення їх Кровю через Святе причастя.  Такі суспільні дії матимуть силу розбити брили гріхів камінці з яких почали на нас активно падати.

На жаль абсолютна більшість  люди вперлися і кажуть – А ми не хочемо! А ми не будемо причащатися, а ми не будемо каятися! Ну помру і піду туди. Мільйони пішли туди без причастя і я піду. Ви розумієте яка впертість. І таки помирають без віри без Бога без покаяння і причастя. Прожили життя часом і досить довге а колосся так і не налили. Спостерігаючи таку ситуацію не можна мовчати. Не можна бути байдужими.

Дякуючи Богові, наша церква сьогодні наповнена. Та в нашому Кривому Озері скільки людей сьогодні в святковий день за Бога не згадують! Зовсім забули. Але, сьогодні ми з вами маємо нести світло Божої правди цим людям.  Згадаймо тайну вечерю. Тоді 12 апостолів вперше причастились. Всього 12! Уявіть собі що вони тоді причастились і на тому кінець! Все б скінчилося! Та вони через ціле своє життя відкривали усім людям тайну спасіння! Скільки людей наслідували їх і спаслися! І ми маємо нести це апостольське служіння. Бо якщо ми не сіємо і не вирощуємо істину Божу серед тих хто нас оточує то ми як зелені дерева без плодів. Їх з часом зрубають  і вкинуть в вогонь. Бо знаєте як це виглядає? Ось, якась страшна хвороба поширена. А ви знаєте як її можна вилікувати. Самі лікуєтесь а іншим про це не кажете. Навіть своїм найріднішим.

Знову і знову звертаюсь словами апостола Павла. «Нині коли почуєте Його голос не зробіть затверділих сердець ваших, щоб не розгнівався Господь». Кожен із нас повинен задуматися в якому стані ми знаходимось перед Богом. Чи ми як ті сухі дерева не хочемо нічого чути і знати? Чи може ми й зелені та без плодів? А може у когось гарний урожай у Божому слові, у Божій правді. За таких, радіє Господь.  Ми, послідовники Христа, маємо бути Його співтворцями, Його  співробітниками. Як Господь любить нас всіх, як апостол Павло просить благає змінити життя щоб не бути наказаними так і кожен з нас повинен служити Любов'ю один одному. Який зараз в країні напружений час. Ми, буквально опинились перед війною. Суспільство в середині країни розділилось. Забули люди що в своїй хаті своя правда. Це неправильно. Ми у себе повинні помиритись, простити один одному безглузді політичні претензії і разом просити Бога щоб благословив нас усіх миром і Любов'ю. хай наші сусіди близькі і далекі займаються своїми справами яких у них вдосталь. А ми, розкриймо свої серця в молитві. Простімо всім, просімо прощення за свої гріхи і молімось за мир. Згадуймо  слова апостола Івана де він говорить: « Дітоньки, хто з вас грішника наверне з грішної дороги на праведний шлях, проститься вам безліч гріхів.»  Слухаймо Божий голос. Хай допоможе нам у цьому Господь. Амінь.