Пахощі Духа Святого. - 26 Липня 2010 - Церква "Різдва Богородиці"
Головна » 2010 » Липень » 26 » Пахощі Духа Святого.
11:43
Пахощі Духа Святого.

Пахощі Святого Духа.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

Давайте сьогодні розміркуємо про пахощі Святого Духа, за словами апостола Павла, який звертався у 2 - му листі до Коринтян (2 14 -16): «Але дяка Богові, Який завжди дає нам торжествувати у Христі, і пахощі пізнання про Себе розповсюджує через нас у всякому місці. Бо ми Христові пахощі Богові в тих, що спасаються. І в тих що гинуть. Для одних запах смертоносний на смерть, а для інших запах животворчий на життя». Чи дійсно Дух має запах? Що ж таке пахощі Святого Духа? Апостол говорить так, що ми є як сосуди. І носимо пахощі Святого Духа в тих місцях, де Господь хоче щоб ми йшли. Щоб той Святий Дух дійсно перебував там.

Але для одних ці пахощі Святого Духа для благовіствування, для животворчого життя. А для інших людей, ці пахощі Святого Духа для смерті. Чому так апостол Павло  висловлюється і говорить: одним пахощі Святого Духа для життя, іншим для смерті. Давайте розберемося коли пахощі Святого Духа для людей, на вічне життя.

 Щоб краще зрозуміти, давайте звернемо увагу на квіти. Ось  навіть в нашому церковному квітничку є різні квіти: тюльпани, нарциси, матіоли, троянди, лілії, хризантеми, з своїми ароматичними запахами. Дивлячись на ту чи іншу квіточку, відчуваючи  приємний запах, людина відчуває насолоду. Приємно дивитись на квіточку і милуватися  творінням Божим. Наші очі дивлячись на ті квіти милуються і любуються ними. Але в очах Господніх, пахощі є ми. Розумієте, так як для наших очей квіточки, а для Бога пахощі є ми. Як ми себе ведемо.

Якщо ми дуже любимо Бога, якщо ми прославляємо Його, якщо ми навіть за кожну маленьку дрібничку дякуємо Господу, смиренно підкоряємось Його Святій волі, і взагалі, якщо не викидаємо з своїх уст гнилого слова, остерігаємось від цього, якщо робимо тільки добро не тільки самі, але і навчаємо інших, то це у нас пахощі Святого Духа. Такі  люди як квіти для нашого Господа.

Про одного з таких угодників Божих розповідається в Святому письмі. Там написано про Іова праведного. Розповідається, як сатана прийшов до Господа після того, як обійшов всю землю. Господь спитав його: «Чи ти бачив там Мого праведника Іова»? Зверніть увагу! Господь хвалиться Своїм праведником! Чи ти бачив, як живе праведний Іов?  Як дотримується заповідей, як боїться створити гріха. Це як запашна квітка. Я милуюся ним. Господь перед сатаною говорить такі слова. Бо праведні люди милі Господу. Скільки було і є в теперішній час праведників, які милують око Господнє. Як запашними  квітами Він милується тими людьми. Таким чином, праведники є приємним запахом для Господа, як ці квіточки. І ці люди благословенні. Бо людина яка боїться створити гріха, ця людина благословенна. І Господь благословляє таких людей, і душі їх йдуть на благословення, на вічне життя.

Але ми сьогодні чуємо, що пахощі Святого Духа для інших як смертоносна отрута. Чому саме як отрута? Тому, що є люди, які слухають Слово Боже, але противляться йому. І це дійсно так. Давайте подивимось скільки безбожників. Давайте подивимось як люди не бояться гріха. Скільки йде я б навіть сказав смороду з їхніх уст. Скільки тих ругань є, а це все сморід.

Буквально на цих днях, був такий випадок. Поїхали ми з матушкою до магазину «Ідеал». Матушка пішла в магазин, а переді мною стає машина «Жигулі».  Відкриваються двері, там чоловік і жінка. І ви знаєте, з тих людей що були в машині за хвилинку дві, мабуть тисячі матюків вилетіло. Пішли ті люди до магазину, а біля моєї машини проходять дві молоді жінки, жваво щось обговорюючи. І думаєте якими словами? Знову ж таки «жирною» нецензурщиною. Я оторопів. Це страшно слухати. Це як той сморід, як часом запалити гнилу солому, чи якесь старе сміття, то з нього буде йти смердючий густий дим. Оце такий сморід йде від людей. Якщо ми часом чуємо десь такий сморід, ми відходимо з того місця. Ми не хочемо там бути. Отак і Господь. Він не хоче дивитися на таких людей. Він  можна сказати відкидає їх. Тому, що дійсно йде з тих людей, з їхніх уст сморід. Не тільки навіть від діл. Навіть слова, вони настільки оскверняють цю людину, що ми навіть не уявляємо. Ось так вони додають гріх до гріха. Вони, ці люди, і лукаві, вони і безбожники. Я навіть додав би до того, що ці люди, знаючи заповіді Божі, вчення Ісуса Христа, вони противляться йому. Вони настільки противляться, що зробивши той чи інший гріх, бачачи, що наказання нема, покарання нема, тобто Господь палкою зверху не б'є, можна дальше робити будь що.  І от та людина буде лаятись, кричати, матюкатися і гірші гріхи робити. Вони являються слугами диявола. Як диявол ненавидить праведників та Самого Бога, і знаючи що його чекає загибель, старається більше зробити шкоди. Так і слуги його ненавидять тих, які мають успіх у Бога, та намагаються якнайсильніше насолити їм. Безбожники не здатні на великі подвиги, щоб когось захистити, чи покласти своє життя за друзів, чи за свій край. І взагалі такі люди нікого не люблять. Люблять тільки самих себе і грішать повсякчасно. Раз по голові не вдарило і язик не відлетів, то може й Бога нема. Можна будь що робити. Такі люди це не пахощі, а як зловоння, як сморід для Господа. От ми з вами і розібралися що на життя йде, а що йде на смерть. І тут не треба приписувати, що Господь несправедливий. Ми самі собі топчемо доріжку на благословення, чи на прокляття. Ось таким чином, ми бачимо пахощі Святого Духа які існують.

А щодо пахощів Святого Духа і який Він, давайте дослідимо з Святого Письма.  Коли ми читаємо біблійну книгу «Вихід» про те, як Господь дав заповіді через Мойсея єврейському народові. І тоді ж сказав побудувати скинію. Скинія, — це було шатро, де зберігався ковчег. І сказав Бог Мойсеєві, щоб створити з квітів запашні мастила і миро. Щоб намастити ту скинію. А  потім сказав, щоб ті пахощі використовувати для куріння (кадіння) Богові. Також було сказано зробити запашний ладан. І вони це зробили. І коли люди приходили до скинію, відчували цей аромат масел пахучих, запах ладану, мира благоуханного, то вони відчували присутність Божу. Вони наближались до Господа і Господь дійсно перебував в тому храмі. Присутність Господня навіть була видима у вигляді хмари.

Якщо ми знаходимось на березі моря, коли вітерець повіває, ми чуємо запах моря, запах води.  Якщо ми зайдемо в ліс, ми будемо чути запах листя. Якщо будемо в сосновому лісі, то будемо чути запах хвої. А коли ми в храмі, через запах ладану ми чуємо присутність Господню. Як океан не буває без риби, як ліс не буває без птахів, так храм не буває без присутності Господньої. І запах ладану наближає нас до Бога, допомагає відчувати Божу присутність.

Апостол Павло пише до Тимофія, що Господь в храмах живе. Але він говорить і про те, що Господь живе в нас: «Ви храм Духа Святого». Ми в тілі маємо храм Духа Святого. І він говорить до Тимофія, що ми як посуд глиняний, в якому перебуває Дух Святий. І наказує, бережи цей дар, бережи храм Духа Святого. Він називає людину в якій знаходиться Дух Святий як глечики, як глиняний посуд. І правий апостол Павло, бо ми дійсно є з глини. Бо коли людина помирає, то вона в що перетворюється, не в глину?  В глину перетворюється, в порох. І тому Павло говорить 2 Коринтян (4. 7) що ми є посуд глиняний, де зберігається дорогоцінний дар Святого Духа. Якого ми повинні берегти. Повинні берегти, бо це дорогоцінне. Ми не тільки повинні вести себе пристойно в храмі, але й вдома, на роботі, чи на вулиці, щоб не образити Духа Святого. Щоб він не залишив нас.

Ви пам’ятаєте, як біблійний пророк Давид втратив Святого Духа. За гріхопадіння. Зробив гріх, додав до гріха ще гріх смертний і Дух Святий покинув його. Як йому важко було. Як він просив: «Господи, Духа Святого не відіймай від мене». Як він молився, як він каявся.  Покаяння його було дуже велике. І Господь змилосердився і послав йому назад Святого Духа. Який же Давид був радий. І вже в своєму житті він не втрачав Його. Тож  наскільки ми повинні цінити те дорогоцінне що є в нас.

Про ще один приклад розкажу вам із Нового заповіту. При  житті Ісуса Христа була людина, яка не цінила Святого Духа. І доля її склалася трагічно. Ця людина погубила свою душу. Це Юда. Юда, один з дванадцяти апостолів який був біля Ісуса Христа. Він був з Господом Ісусом, слухав Його слова. І Бог  наділив його Духом Святим. Але Юда Його не цінив. Ви всі знаєте, що Юда за гроші продав Ісуса. Він думав, що збагатиться. А коли приніс гроші до своєї домівки,  вони не гріли його. Тому, що в ньому бурлив Дух Святий, який впливав на його совість. І він зрозумів, що страшні ці гроші для нього. Юда не знаходив спокою. Крутився, вертівся, пригнався в храм, кинув ці гроші до первосвящеників. Прилетів назад і не мав спокою. Тоді схопив мотузку і повісився. І подивіться що сталося з ним. Дух Святий настільки бурлив в нього в середині, що коли він взяв мотузку щоб повіситися, то впав і навіть нутрощі його повилітали з середини. Перечитайте Апостольські діяння   перші сторінки, там про це описано.

Чому так сталося? Дух Святий не витримав перебування в цій грішній людині, того зловоння. І Він з тріском виходив з Юди. Отак Дух Святий не любить знаходитись там, де нечистота. Проте нам не потрібно боятися. Бо через апостола Павла 2 Тимофія (2. 7) Господь говорить, що Він не дав нам духа страху щоб ми боялися, але Господь дав нам Духа сили, сміливості, цнотливості. Щоб ми Ним пишалися, щоб ми з Його допомогою боролися зі злом в тому житті. Отакі ми повинні бути. Але якщо ми маємо Святого Духа, то ми повинні знати як його оберігати.

І знову я хочу навернутися до  квіточок. Чим живиться квіточка, щоб вона цвіла, щоб вона була гарна, щоб вона мала запах? Їй потрібно світло, тепло і вода. І вона буде  рости і пахнути. Ось так і для нас потрібно; світло, тепло і вода.

Що таке світло? Давайте задаємо як сьогодні з Євангелії Христос промовляє: «Я є Світло. Хто йде за Мною, той не спіткнеться, буде в світлі знаходитись, а не а темряві». Івана (8. 12) Тобто, хто йде по заповідях Божих, хто йде по вченню Ісуса Христа, той завжди буде в світлі.

Тепло. Давайте згадаємо, що апостол Павло говорив про тепло. «Зігрівай дар Духа Святого, зігрівай Духа Святого в собі». 2 Тимофія (1. 6). Чим зігрівати? Словом Божим. Якщо ми слухаємо Слово Боже, чи читаємо Слово Боже, ми зігріваємо Духа Святого. От вам і тепло. Ви знаєте як розігрівається ладан в кадилі. Коли він холодний, то трішечки пахне, а якщо розігріється на жарі в кадилі, то запах розходиться по всій церкві. Ось так, якщо ми розігріємо в собі Духа Святого, то аромат миру, доброзичливості, любові, буде розходитись навкруги і Господь Його сприйматиме.

Вода. В одкровенні Іоанна Богослова сказано: «тим, які спраглі, Я дам задарма від джерела води живої». Воду живу, яка веде в вічне життя». А хто спраглий? Чи дійсно тут говориться про тих, хто спраглий на воду? Ні, говориться про тих, хто спраглий на Слово Боже. Якщо хтось хоче слухати Слово Боже, то Він обіцяє дати цю воду Божу,  воду живу. Це є дійсно є та вода жива, яка веде в вічне життя. В благословення.

Ось бачите, які потрібні речі для зростання Духа Святого. Щоб Він в нас був і бурлив, щоб керував нами. Це є світло, це є тепло, це є вода. Я ще хотів би додати, що кожного ранку  квіточки омиваються росою. Прекрасні капельки роси на квіточці, чудові. І ви знаєте, і ми повинні омиватися тією росою. Це є Кров Ісуса Христа. Коли ми причащаємося, вона обмиває всі наші гріхи. І наша душа є чистесенькою. Ось таким чином ми бачимо, як ми можемо бути для Господа нашого пахучими квіточками. І ті пахощі будуть перебувати з нами. І Господь дивлячись зверху на нас, буде милуватися такими людьми. Не буде милуватися на таких від яких йде сморід, але на тих, які виконують Божі заповіти. Які дякують Господу за все  і покладаються на Його волю. Ось таких Господь любить і на таких очі Господні, що від них йдуть пахощі Святого Духа. Амінь. 

о.Леонід Лотоцький

з книги Дарунок Небес     

 

 

 

 

Переглядів: 566 | Додав: otec | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: