Ми спостерігаємо матеріальний розвиток нашого суспільства. В наших помешканнях в своїй більшості гарно, чисто і охайно. Люди гарно одягнуті, піклуються про власну гігієну тіла і зубів, аби з ними було приємно спілкуватися. Так, це чистота зовнішня. Але давайте замислимось. Чи ми дійсно живемо в чистоті всебічній, тобто не тільки тілесній чи матеріальній, а й духовній. Якщо в наших будинках стіни і речі просякнуті запахом тютюнового диму, алкоголю, а навколо чути добірну лайку, то ми вже не живемо в чистоті. і вже немає гармонії із оточуючим світом.
Що з того, що зуби наші ретельно почищені. Але коли з наших уст виливається брудна, гнила мова, бридка лайка, то ми не є чисті.
На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово (Ів. 1:1). Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього (Ів. 1:3). Славетні перші рядки Євангелії від Івана відсилають нас до самого Початку, до того джерела, звідкіля випливає ріка часу. Як бачимо, першим було слово. Слово — це дар Божий, те, що уподібнює людину Творцеві. Господу миле слово чисте, гарне, щире. Коли людина ввічливо розмовляє, коректно себе поводить, вона одразу завойовує прихильність ближніх. З нею приємно спілкуватись. Зазвичай, такі люди мають високий інтелектуальний рівень, вони добрі і порядні. Коли ж з вуст співбесідника, особливо молодої людини, підлітка або жінки чути «триповерхові» матюки, то одразу внутрішньо напружуєшся, відчуваючи агресію, яку несуть нецензурні слова.
«Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре» (Ефесян 4:29) — вчить апостол, «злоріки … Царства Божого не успадкують» (1 Коринтян 6:10).
Чому так? Бо матірна лайка — явний прояв сили зла в людині. Мат є мовою спілкування з демонічними силами. Не випадково в філософії це явище іменується інфернальною лексикою. Інфернальний — значить пекельний, з пекла. Єдина мета демонів — погубити людину, заволодіти її душею. Заволодіти ж демон може тільки людиною-грішником. І якщо людина сама свідчить своїми устами про свою гріховність, вона вершить собі вирок і віддає себе в руки диявола. «Від слів своїх будеш виправданий, і від слів своїх будеш засуджений» (Матвія 12:37), — попереджає Спаситель.
Ця стаття може б і не була така актуальна, як би не масовий гріх лихослів’я. А сама схильність до матюків завжди супроводжується й іншими вадами, починаючи з алкоголізму і закінчуючи будь-якими формами побутової агресії. Доводити це не потрібно, варто оглянутись навкруги.
Одна парафіянка, перебуваючи у відпустці, вирішила попрацювати біля храму на квітниках. Казала, що була дуже здивована, бо наче потрапила в інший світ. Бо навкруги: і на роботі, і вдома, і сусіди — кричать, лаються на все горло. — Тут наче інший світ. Я душею і серцем тут відпочила, — повторювала зворушена жінка.
Лихослів’я — це гріх перед Богом і злочин проти суспільства. І про це пишеться навіть не в адміністративному, а в Кримінальному кодексі. Розділ 12 ст. 296. Бо це мова вбивць, злодіїв, повій і гвалтівників.
Ми не повинні мовчки терпіти лихослів’я. Потрібно відстоювати своє право на чистий простір і не дозволяти лихословити в своїй присутності та в присутності дітей. Потрібно робити тверді зауваження. Ми маємо право перебувати в гармонії з природою, оточуючим світом і самим собою. І за це право потрібно боротись усім. І дуже активно, бо зло це велике і подолати його нелегко. Але, борімось! Поборемо!
На сайті .http://predanie.ru/audio/audioknigi…oih-osudishsya/ можна прослухати аудіо книгу «О Сквернословии»
о. Леонід Лотоцький, настоятель Свято-Різдво-Богородичної церкви.