На Різдво Христове.

Бог є Дух в трьох особах: Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух. І ось, ми відкриваємо Біблію з самого початку і бачимо, що перед тим, як створити людину, Свята Трійця спілкується між Собою: як створити людину? Буття (1.26)

      З моменту створення перших людей, пройшли тисячоліття. І на жаль, людство дуже в незначній своїй частин,і дотримувалось Божих заповідей. Вони, дозволили сатані, верховодити своїм життям. Пройшов час і людство, втрачало всі шанси на спасіння. Бо як написано в Євангелії, сатана настільки їх зв’язав, що вони, майже повністю, йому підкорялися.  Тому, в пророка Ісаї ми читаємо, що знову відбувається Рада  Святої Трійці. Хто з трьох піде для спасіння людей? (Ісаії 6.8) І був вибраний Син Божий, який добровільно погодився принести себе в жертву. Він народився від Діви, від жінки, так само як і народжується кожен із нас. Тобто, Бог зійшов з неба на землю. До людей.

       От тільки чи було людство достойне, щоб Бог зійшов до них? Чи було людство варте цього надзвичайного подвигу? Щоб Христос народився як маленька, невинна дитина і щоб саме так близько можна було спілкуватися з Ним так, як людина з людиною? – Далеко ні. Саме через їх занепад Бог зійшов до людей, щоб виправити їх, щоб спасти від їх від їхніх гріхів. І ось, Він народжується не в царських палатах, а в хліві. Там, де знаходяться воли та вівці. Може тому,щоб люди зрозуміли, настільки їхні душі захланні, забруднені. Якщо замислитись, то інколи наша душа схожа на ось такий хлів. Там безлад, багато різного непотребу… і ось таким чином у багатьох з нас виникає занепокоєння. Мовляв  я така грішна людина. Чи прийде в мою обтяжену душу Бог? Але в сьогоднішнє світле свято Різдва Христового, подумаймо про те, як у свій час Він народився у хліві в Вифлиємі. Так само може Він народитися у кожного з нас в душі. Було б тільки щире наше бажання.  Христос готовий увійти в кожне серце, в кожну душу.

         Усі праведники, які в свій час прийняли Ісуса Христа в своє серце, перед цим теж були в гріхах. Адже праведність і святість досягаються на протязі всього життя. З Божою допомогою. Бо кожна людина народжується в гріхах. Багато праведників відмовлялися від світського життя. Відмовлялися від усіх задоволень цього світу. Йшли в пустиню перебуваючи день і ніч в молитві. Часом на цих людей дивилися інші люди навіть з презирством. І називали їх нерозумними. Але праведники і богоугодні люди на це не зважали. Бо насамперед боялися втратити Бога. Досягнувши Божої благодаті і  перебуваючи з Богом в молитовному спілкуванні, вони вже ніколи не відмовлялися від Нього.

           Кожен із нас повинен шукати Бога в цьому земному житті. Є такі гарні слова які часто ми промовляємо: повірте в Бога. Якщо в тебе там якісь негаразди ти вір, молися і все буде гаразд. Ці слова настільки прості. А з іншої сторони такі важкі і так важко їх зрозуміти. Бо інколи нам так недоступно прийти і спілкуватися з Богом. Так важко навчитись ходити постійно до церкви на службу Божу. А як же цей шлях знайти? Як прийняти Христа?

        Дуже часто на телевізійних каналах ми чуємо від людей такі слова: «Я прийняв Ісуса в своє серце!» Це такі прості слова, але повірте, настільки вони є важливі. Не просто прийняти і забути. Один із праведників говорив: «Я прийняв Ісуса в своє серце. Я йому виділив своє місце, і тепер, де б я не був – завжди відчуваю Його присутність. Двічі стукне серце – це моє, втретє – це Його. І тому я в своєму житті постійно звертаюся до Нього за допомогою, за порадою». Так повинно бути у кожного із нас. Ми повинні відчувати, що Ісус дійсно є у нашому серці. Бо ми запросили Його і Він для того і прийшов. Щоб бути з нами, оберігати. Піклуватись. Бо Бог є Любов. І Він не відлучився від наших гріхів. Він хоче бути разом з нами. Хоче нас виправити. Він завжди готовий нам допомогти. Але звичайно ж, повинне бути бажання від нас самих.

Ми часто говоримо, що потрібно молитися, щоб подолати небезпеку чи біду. Але для плідної молитви ми повинні відчувати, що з нами є Ісус Христос. Ми маємо з Ним радитись.  Хтось може спитати: а як дізнатися коли нам відповідає Ісус? – Дуже просто. Коли Господь у нашому серці і коли ми будемо впевнені що Він живе в нас, то завжди будемо запитувати Його поради. І довго не доведеться чекати. Відповідь прийде через наші думки, через наші рішення. Це Господь нам відповідає, з нами спілкується. Але для цього ми маємо бути з Богом, багато молитись, багато читати Святого письма, просити, благати Бога, щоб відкрив нам наші гріхи, які, ми гріхами не вважаємо. А їх таки треба позбутись.

Ось жили праведники. Досягали великих вершин. Але вони такими не народились. А набули праведності. Господь казав, що я прийшов не до праведників, а до грішників. Маючи на увазі, що кожна людина по природі своїй грішна. Але Він прийшов, зверніть увагу! З Божого царства на грішну землю. Щоб дати кожній людині можливість піти до того царства. І хоч людина буває часом в найтяжчих гріхах, але завжди може виправитись. Навіть перед самою смертю. Як це зробив розбійник на хресті. А приклад  Марії Єгипетської. Велика блудниця в свій час. Але вона прийняла в своє серце Ісуса Христа. Відмовилася від світського життя. Вона пішла в пустиню де перебувала не один, а десятки років.  І настільки вона стала святою, що могла піти по воді. Як колись ішов Ісус не потопаючи. Ось таких вершин досягали праведники.

Розуміємо ми всі, що ми не можемо ось так раптом відректись світу, родини і піти в пустелю. Але й живучи серед людей, ми можемо молитвою і добрими справами принести багато користі в духовному вимірі як собі, так і всьому людському суспільству. В цей величний святковий день Різдва Христового,  церква співає слова, які колись написав апостол Павло: «  вже не я живу, а Христос в мені живе».   Гарні, чудові слова. Апостол Павло коли проповідував говорив, що Господь діє та говорить через мене. Він так багато зробив для християнської віри завдяки тому, що через нього діяв Ісус Христос. І таким чином кожен із нас може приймати в себе це новонароджене Дитя.  Тримати Його біля себе, і відчувати Його на кожному кроці нашого буття. Кожну мить звертаючись за порадою, та завжди дякуючи і пам’ятаючи що Він нас ніколи не покине.

Ми сьогодні співаємо вечірній прокімен «Ти єси Бог, що творить чудеса» Бо Він дійсно творить чудеса. Навіть з   грішниками, які потім стали святими Він творив чудеса. Але і сьогодні Господь готовий з кожним із нас створити чудо. Допомогти досягти великих вершин. Тому, це свято народження Ісуса Христа, дає нам поштовх, щоб прийняли Його в своє серце. Щоб ми дійсно з великих грішників стали великими праведниками. Щоб  Господь дав нам в завтрашній день надію, що цей день буде кращим ніж той, що був вчора. Тому, що Він народився для того, щоб дати нам достаток.   Для того,  щоб люди мали   щасливе життя.   Тому, що Він є наш Отець Бог, а ми є Його діти.

 Христос народився!