Сьогодні, Свята церква, згадує Йосипа обручника, який опікувався Божою Матір'ю і Дитятком Ісусом Христом.  Багатьох цікавить, чому саме Йосип став їх опікуном?

В Святому переданні описано, що Діва Марія, виростала при храмі. Згодом,  досягла віку, коли дівчинка вже не може перебувати в храмі, через особливі дні, які настають щомісячно. Тоді, порадившись, старійшини вирішили поселити її в дім Йосипа. Благочестивого і побожного чоловіка, як хоронителя Її дівства. Бо батьки Діви Марії, на той час уже померли. В Євангелії мало говориться про те, як жилось Діві Марії, в будинку Йосипа, де вже були дорослі діти. Ми ж сьогодні з допомогою Святого Письма, з Святого передання, можемо трішки дізнатись, як жила Свята родина.

Їх заручили як чоловіка і дружину. Тому, що інакше не можна було їй перебувати в Йосиповому домі. В якому віці був Йосип? У нього вже були дорослі діти старші за Марію. Отже, приблизно за п’ятдесят років. Всім зрозуміло, що в такому віці, це не могла бути подружня пара. Оскільки і Марія прийшла до Йосипа у віці 13 років. Отже, він повинен був охороняти Її Дівственність.

 Поселення Марії в дім Йосипа, відбувалось за промислом Божим. Як пише святитель І.Золотоуст, таким чином, Господь оберігав Діву Марію. Тому, що сатана також знає Святе письмо і знав пророцтво Ісаї,   що Діва, зачне в утробі Спасителя світу. І дуже за тим пантрував. Але, Марія була заручена і таким чином, як би випала з поля зору диявола, щоб він не шкодив Їй у народженні Сина Божого.

В Євангелії розповідається, що коли Йосип помітив, що Марія вагітна, він дуже засмутився. Подумав, що вона згрішила. Звичайно, для Йосипа це було важким випробовуванням. Це  тягло за собою осуд людський. Сором і т. ін. Але не написано в Святому Письмі що Йосип накинувся на Марію з лайками і кулаками. Він був настільки добрий і мудрий, що вирішив таємно відпустити Марію з свого дому, не повідомляючи причини, щоб не викликати людського розголосу. Але, ангел з'явився йому у сні і сказав, що Дитина яку носить Марія під Своїм серцем, від Духа Святого. Відтоді Йосип був спокійний. Не намагався пояснювати сусідам чи знайомим що ж відбувається насправді. І звичайно, усі хто жив поряд думали, що Марія чекає дитину Йосипа. Мабуть осуджували через те, що вони не були у шлюбі, а були тільки заручені. А Марія з Йосипом мовчали. Бо як вони могли комусь довести, що це не так. Що дитина від Духа Святого. Хто б їм повірив? З них і так мабуть посміювалися. Бо шлюби в такому віці хоч дуже рідко, але трапляються. Проте  викликають осуд серед людей. Отож бачимо, що Йосипові і Марії довелось перетерпіти нелегкі часи.

Коли підійшов час Марії народжувати Дитя, в країні оголосили перепис. І Йосип з вагітною Марією відправився у важку дорогу. Не знайшовши місця в  людській оселі, їм довелось заночувати в печері, де і народився Син Божий. Тут також проявляється скромність і смирення Марії і Йосипа. Інші б кричали, вимагали місця бо Жінці настав час народжувати. Але вони, знаючи, що Дитина має народитись незвичайна. Покладались на одного Бога.

Ангели вночі з’явились пастухам з вісткою про Ісуса. І пастухи були першими хто привітав Небесне Дитя. Згодом, Ісуса обрізали і дали Йому ім’я на восьмий день. В сороковий день Його принесли до храму. І цей день ми досі святкуємо як Стрітення Господнє. Десь приблизно через рік після народження, до Ісуса прийшли мудреці з дарами. А тоді з'явився ангел і сказав, що цар Ірод шукає вбити Дитину. І Йосип з Марією втікає за кордон. Згодом знову за вказівкою ангела повертається в Назарет, де живе до кінця своїх днів.

Це ми зараз так спокійно про все це читаємо. А давайте подумаємо, що все, що проходило з Святою родиною було дуже нелегко і ризиковано. Нам часом в труднощах здається, що Господь відступився від нас. Але ж звернімо увагу, що Йосип з Марією також переживали багато труднощів. Не зважаючи на те, що в їх опіці було Божественне Немовля. І якраз їм на нашу думку мало б все сприяти. Тому, завжди треба мати терпіння.

Разом з тим, хочу сказати і про те, що і Марія і Йосип були простими, скромними людьми. Вони у своїх труднощах надіялись на Бога і все таки їх перемагали. А цар Ірод надіявся на свою силу і славу. І навіть пішов на такий  страшенний злочин як вбивство немовлят. 14 000 дітей загубив. Тільки б зберегти свою владу. Але на протязі якихось 10 років він помер, залишивши в історії людства сумний приклад про своє царювання.

Та повернемось до Святої родини. За професією Йосип був теслярем. І Ісуса навчав цієї праці. Можемо тільки уявити як вони жили разом. Працювали, виконували чиїсь замовлення. Знаємо з писання що ще підлітком Ісус був добре вихований. І в цьому також є заслуга Йосипа.

Ось так скромно жив цей чоловік, якого ми сьогодні згадуємо. І який за своє праведне життя був удостоєний виховати і вигодувати Самого Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа.

Часом від протестантів можна почути, що в Марії і Йосипа після народження Ісуса ще були діти. Але подумаймо лишень. Чи міг Йосип, притому похилого віку, після того як дізнався що Марія стала Матір'ю Сина Божого, дозволити собі мати Її за дружину? Чи могла Марія, Пречиста Діва, яка за Своє благочестиве життя удостоїлась народити Спасителя, наважитись на шлюбні відносини? Не складається. Тим більше що в Святому письмі ми не знаходимо повідомлення про те, що Йосип і Марія вступили в шлюб. Вони так і зостались зарученими, а в такому випадку про народження дітей навіть не йдеться. Але святитель І. Золотоуст в своїй бесіді на свято Благовіщеня Пресвятої Богородиці пише: «послухай що говорить пророк про цього чоловіка і Діву? Ісая  29 11. Дається книга запечатана тому хто вміє читати. Що це за книга запечатана , якщо звичайно , не  чиста Діва? Від кого вона дається? Ясно що від священників. Кому вона дається? Теслі Йосипу. Цей Йосип який раніше жив у чесному шлюбі, народив синів,втратив дружину і далі жив доброчесним життям, виховував дітей в навчанні Святого писання. Адже відомо що апостол Павло, прийшовши на проповідь і найшовши одного з його синів пише: інших же апостолів не бачив крім Якова, брата Господнього. Не як народженого від Діви Марії , але від Йосипа. Оскільки священики заручили Марію з доброчесним Йосипом. І запропонували Її йому очікуючи підходящого часу для шлюбу, то він, прийнявши, повинен був охороняти Її дівоцтво. Про це Ісая пророкував: дається, говорить він, книга запечатана тому хто вміє читати. Тобто чоловікові бувшому у шлюбі. І він каже: не можу прочитати. Чому не можеш Йосифе? Не можу говорить прочитати. Тому що книга запечатана. Для кого вона зберігається? Вона зберігається як оселя для Творця всього видимого і невидимого». Повне зібрання творів І.Золотоустого. т.2. Москва 1994р.

Хоча знаю, що знайдуться люди, які подумають що мовляв природа людська всіх робить рівними і таке інше. Хтось навіть може подумати що навпаки їм важко було не підтримувати шлюбних відносин.  Але я хочу вам сьогодні навести приклад з життя жителів с. Тридуби нашого району Петра і Акеліни Ясючиня, про яких уже згадувалось в першій книзі «Життєва стежина». Цей приклад  підтверджує, що люди заради святості можуть творити великі подвиги.

За радянських часів, коли в Тридубах закривали церкву – прекрасний Михайлівський собор, люди старались розібрати по хатах ікони і церковні цінності, щоб вберегти їх від наруги атеїстів. Келя принесла в свою хату плащаницю. У них невелика сільська хатина з сіньми, на дві половини. Вони занесли святиню в чисту кімнату куди мало коли заходили. І хоч були ще порівняно молодими людьми, їм ще й по 50 років не було, вони погодились між собою, заради святині в хаті відмовитись від подружніх відносин. Це люди, які прожили у великій згоді і любові, народили п’ятеро дітей, які жили в часи радянського атеїзму де все Божественне осміювалось і каралось! Після цього вони прожили разом ще біля 40 років! В розмові зі мною якось Петро (нині покійний) усміхаючись сказав, що я отче хоч зараз можу іти в монастир. Так як ми зберігаємо з Келею чисте життя. А коли в селі відкрилася церква, то вони повернули туди плащаницю. І таких випадків  повірте в житті є немало.

Навіть на такому простому прикладі розумієш, який життєвий подвиг поніс Йосип, обручник Діви Марії. Ми не знаходимо в Святому письмі якогось його повчання. Ми лиш знаходимо мовчазне смирення волі Божій, не зважаючи на труднощі і небезпеку. Тому, ми бачимо, що в цьому житті можна прожити спокійно, тихо і заслужити великої Божої нагороди. І душу спасти для Царства Небесного. Тому і чуємо в Богослужбових текстах які складались по недовгому часі після воскресіння Христового, і в пам'яті людей були найсвіжіші спогади - що Марія і після народження Ісуса зосталась Дівою, чистою і Непорочною.

Маючи це на увазі, ми маємо також перебуваючи у шлюбі стримуватись від того чи іншого з поваги до великого свята, в пости, або якщо маємо якусь нужду і хочемо випросити у Бога милість і ласку. Але звичайно, все має бути за взаємною згодою, поважаючи і шануючи один одного.

В зв’язку з тим хочу ще звернути увагу на розваги під час постів. Часто люди влаштовують святкування днів народжень, хрестин, чи навіть весіль у пости. Але ж пости і встановлені в один час для всіх, щоб разом постити і разом веселитись. А так виходить людина яка постує хоч не хоче це афішувати, а її запросили на свято. Часто буває відмовитись неможливо. І вона з мукою погодившись іде на таке святкування. Хоча для неї це дуже важко. А для тих хто такі святкування влаштовує ще й гріх.

Що з цього може статись побачимо з розповіді одної жінки, яка просила молитись за здоров'я її дочки. Вона розповіла, що років 20 тому назад, найкраща подруга її дочки призначила весілля якраз на страсну п’ятницю. І хоч всі розуміли в сім’ї що це важкий гріх веселитись у цей день, але відмовити не посміла. І пішла на це весілля.

Пройшов час. Подруга народила дитину каліку, потім розлучилась з чоловіком. А зараз проводить розгульне життя опускаючись в суспільних рамках все нижче і нижче.

Але, плаче жінка, через 20 років моя донька (а їй ще 40 ка нема,) яка танцювала на цьому весіллі, захворіла на тяжку, практично зараз невиліковну хворобу,  коли у людини робляться нерухомими суглоби. Вона визнає і відчуває відблиск того весілля на своїй долі. Кається, просить Бога прощення і помилування.

Тому варто 1000 раз подумати тим хто збирається влаштовувати гулянку у постові дні і спокусити до гріха своїх гостей. Бо все це ляже тягарем на подальше життя. Так само варто подумати і тим, кого запрошують на такі гулянки і знайти якусь пристойну причину для відмови. Нам здається що це дуже важко. Насправді все це нам під силу, варто виявити бажання і трохи рішучості. Просімо допомоги в Отця Небесного і Він не зоставить нас без підтримки.

Отже згадуючи Йосипа обручника Діви Марії і земного батька Ісуса Христа,  маючи такий гарний приклад, стараймось і ми долати вершини добродійства і християнських чеснот. І хай допоможе нам у цьому Господь. Амінь.

о.Леонід Лотоцький з книги Дарунок Небес