| 21 травня Православна Церква відзначає День Івана Богослова, апостола та євангеліста, покровителя авторів, редакторів та видавців. Більше двох століть Кривоозерщина мала храм, названий на честь Івана Богослова, розташований він був у селі Мазурове. Сама назва цього села походить від першого поселенця–католика, поляка, або «мазура». Існує версія, що він мав ім’я Антон, і інша давня назва поселення – Антонова Слобода, походить від того-таки чоловіка. До наших днів дійшли перекази, що свого часу татари вчинили розорення села, забрали у полон всіх його жителів разом зі священиком, зруйнували церкву. Вже замість зруйнованої і було 1775 року побудовано в селі Мазурове церкву Святого Івана Богослова, а 1794 року вона була перетворена з уніатської на православну. Такі дані наводить сучасний дослідник Микола Жарких, упорядник довідника «Храми Поділля», посилаючись, у свою чергу, на давні джерела. Згідно одного з них, під назвою «Праці Подольського єпархіального історично-статистичного комітету», дерев`яну церкву у Мазуровому було побудовано стараннями та коштом парафіян. Спершу вона була вкрита соломою, зовні та всередині обмащена глиною. Але з часом тут було облаштовано купол, вкритий жерстю та пофарбований у зелений колір, стіни зовні ошальовано дошками, пофарбованими у білий колір. З 1795 по 1841 роки іконостасу в церкві не було, замість нього поставлено було ікони Спасителя та Божої Матері, як засвідчує давній опис, «на блясі дерев’яній написані». Іконостас було облаштовано тільки 1841 року за 300 карбованців асигнаціями, виданими чотири роки перед тим з Балтського Повітового Казначейства. Вже 1866 року було отримано дозвіл на побудову нового іконостасу, цього разу вже на пожертви парафіян, що склали 300 карбованців сріблом, і іконостас був оновлений. 1857 року парафію села Мазурове розширено шляхом приписування храму села Михальченкове (Михалкове). Крім цієї приписної церкви, до парафії згодом також належала цвинтарна церква села Гедвілово, побудована 1898 року. Церква села Мазурове цілком виправдовувала свою присвяту Івану Богослову, якого вважають покровителем усіх, хто має відношення до книг. 1895 року при місцевій церковно-парафіяльній школі на синодальний кошт було відкрито бібліотеку. Вона була однією з найбільших серед сільських бібліотек повіту – тут зберігалось 150 різних видань, загальна кількість яких складала 529 екземплярів. Для порівняння: у одній з найближчих бібліотек села Кримка було 37 видань, 126 екземплярів. Історія зберегла для нас імена низки священиків, які служили у Богословській церкві в 19 столітті. З 13 січня 1857 р. (тут і далі – за старим стилем) рукоположений у священики в село Мазурове Іван Костецький, який служив тут до 1868 року, коли був переміщений до Могилевської губернії. 23 жовтня 1868 року священиче місце у Мазуровому почислене за Олександром Сергєєвим, що закінчив курс наук в Подільській духовній семінарії, 22 лютого 1871 року сюди переміщений з села Капітанки Ніфонт Смогоржевський. Тривалий час священиком Богословської церкви був Іван Городиський, який у часи своєї служби тут 1887 року до свята Великодня був нагороджений скуфією від Святійшого Синоду, а 1896 отримав подяку від єпископа Подольського та Брацлавського. Крім того, Іван Городиський мав звання депутата на єпархіальні та училищні з’їзди, а також займав посаду Духовного Слідчого 5-го округу Балтського повіту. Станом на 6 червня 1900 року, коли Івана Городиського було переміщено у Чаусове, парафія налічувала 1443 чоловіка та 1321 жінку. Про те, що священики села Мазурове мали неабиякий авторитет у церковному середовищі свідчить той факт, що і священик, який заступив Городиського у Мазуровому 20 вересня 1900 року, – Олександр Доброгорський, – також з часом обійняв ту саму посаду Духовного Слідчого округу. Серед інших осіб, які залишили по собі слід в історії Богословської церкви села Мазурове середини 19 – початку 20 століття, можна згадати псаломників Феодора Чмілевського, Андрія Уманського, Сергія Радзієвського, Олександра Танашевича, Павла Жуковського, Андрія Білецького, Симеона Любичанківського, церковних старост Євдокима Лозинського, Варфоломія Ольшевського, Івана Виноградського, Василя Колибабу, Фому Кирнасовського, голів церковно-парафіяльного піклування Андрія Волянського, Марка Злочевського та членів піклування Кирила Струченка, Григорія Дзендзелевського, Автонома Кимаковського, Косму Стефанського, Калістрата Мишевського, Сильвестра Крушельницького. За часів радянської влади церкву села Мазурове було закрито, куполи знято. Лише зі здобуттям Україною незалежності, 1991 року, церкву було відбудовано, вкрито куполом, майже на чверть століття тут відновилась служба. На жаль, 19 серпня 2015 року, після святкової служби, у церкві виникла пожежа. Люди усім селом намагались врятувати свою святиню, але сильний вітер не залишив їм такої можливості – вогонь швидко знищив дерев’яну будівлю. Нині П.М Довгань відновлює церкву у Мазуровому. А він завжди доводить до кінця усе, за що узявся. Як і майже два з половиною століття до того, це буде церква Святого Івана Богослова.
Станіслав ГОЦУЛЯК.
|