Останнім часом знову почастішали прохання людей перехреститись чи перехрестити дитину щоб змінити ім’я. Оскільки такі думки поширені як і забобони відносно хрещення пропонуємо Вашій увазі цей матер’ял.
З
таїнством Хрещення пов'язано безліч забобонів, які для деяких
православних християн стали звичайними явищами і невід'ємними частинами
життя. Дуже прикро, що переступаючи поріг храму людина приносить із
собою ці марновірства і продовжує жити як язичник, хоча називає себе
християнином. Цих забобонів дуже багато і написати про всі в одній
статті неможливо, тому розглянемо найпоширенніші з них.
Одне з
найпоширеніших марновірств – це: «Чи може дівчина першою хрестити
дівчинку? Говорять, що якщо першу хрестити дівчинку, а не хлопчика, то
хресна віддасть їй своє щастя...». Це твердження є марновірством не
обгрунтованим ні в Священному Писанні, ні в церковних канонах і
традиціях.
Інший дивний забобон, який неодноразово доводилося
чути: «Чи можна вагітній жінці бути хресною? Чи не вплине це якимось
чином на її власну дитину або похресника?». Звичайно, можна. Подібне
заблудження ніяк не пов'язане з церковними канонами і традиціями і
також є забобоном. Участь у церковних таїнствах може бути тільки на
користь майбутній матері. Священики яким доводилося хрестити в таких
ситуаціях, запевняють, що малюки народжувалися міцними і здоровими.
Дуже
багато забобонів пов'язані з так званим перехрещенням. Причому, причини
для такої божевільної дії інколи вказуються вельми химерні і навіть
смішні. Але велика частина з цих обгрунтувань мають язичницьке і
окультне походження. Ось, наприклад, один з найпоширеніших забобонів,
що мають окультне походження: «Чи правда, що для зняття «порчі»,
наведеної на людину, необхідно наново перехреститися, а нове ім'я
зберегти в таємниці, щоб нові спроби чаклунства не діяли, оскільки
чаклують саме на ім'я?». Чесно кажучи, від подібних заяв хочеться від
душі посміятися. Але, на жаль, тут не до сміху.
До якої ж
язичницької темноти треба дійти православній людині, щоб вирішити, що
хрещення – це якийсь магічний ритуал, своєрідна протиотрута від
«порчі». Протиотрута від якоїсь невизначеної субстанції, визначення
якої ніхто навіть і не знає. Що є ця примарна «порча»? Навряд чи хтось
з тих, хто її так боїться, зможе чітко відповісти на це запитання. Це і
не дивно. Замість того, щоб шукати в житті Бога і виконувати Його
заповіді, «церковний» народ із завидною старанністю шукає у всьому
матір всякого зла – «порчу». Часто джерелами цих марновірств є діячі
окультних наук, тобто ворожки, екстрасенси, цілителі й інші
«обдаровані» особи. Ці невтомні «генератори» новомодної окультної
термінології заради спокушання людини йдуть на всілякі прийоми. У хід
йдуть і родові прокляття, і вінці безшлюбності, і кармічні вузли доль,
привороти з відворотами і інша окультна нісенітниця.
І всього
лише, що треба зробити, щоб позбавитися від всього цього –
«перехреститися». І «порчі» як не бувало. І сміх і гріх! Але багато хто
клює на ці антицерковні прийоми і біжать в храм на «повторне хрещення».
Добре, якщо скажуть про те, звідки у них таке гаряче бажання
перехреститися, і їм відмовлять в цьому святотатстві, заздалегідь
пояснивши, чим може обернутися відвідування окультистів. А деякі і не
говорять, що вже хрещені і хрестяться повторно.
Є й такі, які
хрестяться по кілька разів, оскільки попередні хрещення «не допомогли».
І не допоможуть! Насправді перехрещуючись людина за словами апостола Павла знов роспинає Його і зневажає! Який тяжкий гріх! Більшого кощунства над таїнством і уявити важко.
Людина один раз народжується фізично, знову повторити це вона ніяк не
може. Так само – тільки один раз людина може народитися для життя
духовного, тому хрещення може бути тільки одне.
Варто сказати
пару слів і про ім'я, яке так радять поміняти «добрі люди». Ім'я людині
нарікається на восьмий день від народження, але оскільки багато хто не
знає про це, то в основному молитва на наречення імені читається
священиком безпосередньо перед хрещенням. Напевно всі знають, що ім'я
нарікається людині на честь якого-небудь із святих угодників. І саме
цей святий і є нашим покровителем і заступником за нас перед Богом. І,
звичайно ж, потрібно, щоб кожен християнин якомога частіше закликав
свого святого і просив його молитви перед престолом Вседержителя. А що
ж виходить насправді? Мало того, що людина нехтує своїм ім'ям, але ще
нехтує і своїм святим, на честь якого вона названа. І замість того, щоб
у момент біди або небезпеки закликати на допомогу свого небесного
покровителя – свого святого, займається відвідинами ворожок і
екстрасенсів. «Нагорода» за це буде відповідна.
Є ще одне
марновірство, пов'язане безпосередньо з самим таїнством хрещення. Майже
відразу за хрещенням слідує обряд постриження волосся. При цьому в
деяких храмах хресним батькам дається шматок воску, в який належить
загорнути відстрижене волосся. Цей віск хресні батьки повинні кинути у
воду. Тут-то і починається найцікавіше. Не новина, звідки виникає
питання: «Чи правда, що якщо на хрещенні віск з обстриженим волоссям
потоне, то життя новоохрещенного буде недовгим?». Ні, це забобон.
Згідно законам фізики, віск взагалі не може потонути у воді. Але якщо
його кинути з висоти з достатньою силою, то в перший момент він дійсно
піде під воду. Добре, якщо марновірні хресні не побачить цього моменту
і «ворожіння на хрещальному воску» дасть позитивний результат. Але,
варто хресному відмітити момент занурення воску у воду – тут же
починаються голосіння, і новоспеченого християнина мало не ховають
живцем. Після цього деколи буває важко вивести із стану страшної
депресії батьків дитини, яким передають про «знак Божий», побачений на
хрещенні. Звичайно, це марновірство не має ніякої основи в церковних
канонах і традиціях, а тому краще і священикам волосся не вкладати у
віск, а відразу спалити.
Можна зустріти інколи
заблудження, що не можна хреститися в піст. Мабуть, по аналогії з тим,
що в піст не вінчають, люди те ж думають і про Хрещення. Те, що влаштовувати гулянки і пишні обіди під час посту гріх, це правда. А охреститися можна в будь який день.
Є дуже
багато й інших різноманітних забобонів, пов'язаних із таїнством
хрещення, серед них: у високосний рік треба хресних вибирати тільки з
родичів; якщо немовля в час хрещення стискається, плаче або чхає –
житиме, якщо мовчить і витягується – помре; жінка народила дитину і 40
днів не буде її нікому показувати, окрім родичів і майбутньої хресної:
боїться, що «зглазять» чи «наврочать»; не можна хресним (а може і не
тільки їм) в день хрестин подавати милостиню, а то долю (за іншою
версією – життя) того, хто хреститься можна віддати разом з грошима в
руки того, кому подаєш; той хрестик, який був при хрещенні, краще не
носити щоб не загубити (погана прикмета); дівчині не можна бути хресною
дівчаток – заміж не вийде; якщо твій небесний покровитель зарахований
до лику святих в сонмі мучеників, то і ти на землі будеш мучитися.
Дуже
популярні такі забобони: руку дитинки потрібно перев'язати червоною
ниткою для того, щоб не «зглазили»; шпилька чи булавка прищеплені до
дитячого одягу захищають від «вроків»; коли вперше (і не тільки) бачиш
новонароджену дитину потрібно тричі символічно плюнути на дитя, знову ж
таки, щоб не наврочити; якщо в хресної матері місячне очищення, то, щоб
не зашкодити похреснику, потрібно промовити певне «закляття»
(обійдемось без тексту), або насипати у взуття пшона чи іншої крупи –
тоді все буде добре.
Все це – дурниці й забобони, довіряти яким для православного християнина є гріхом.
Підводячи
підсумок, хотів би відзначити, що хрещення – це велике таїнство, і
підхід до нього повинен бути благоговійним і обдуманим. Сумно буває
бачити людей, що прийняли таїнство хрещення і продовжують жити колишнім
гріховним життям, вірячи у різноманітні забобони. Хрестившись, людина
повинна пам'ятати, що тепер вона – православний християнин, воїн
Христовий, член Церкви. Це зобов'язує до багато чого. В першу чергу до
любові до Бога і ближніх. Тож нехай кожен з нас, виконує ці заповіді.
Тоді ми зможемо сподіватися на те, що Господь введе нас в Царство
Небесне. Те Царство, шлях в яке відкриває нам таїнство Хрещення. А ті,
хто вірять у ці забобони, нехай поспішать очистити свої душі покаянням
у гріху марновірства.
Матеріал підготував священик Василій ПАПЛИК
Церква.info
за матеріалами Черкаської єпархії
|
