Мій сайт

Кому більше дається, з того й більше й спитається.

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

 Коли Господь створив світ, то створив його надзвичайно різноманітним. Навкруги нас безліч живих і неживих предметів, кожен з яких виконує якусь свою, властиву тільки йому функцію. І ми бачимо, що світобудова має свій порядок і все чітко працює на протязі багатьох тисячоліть. Разом з тим, бачимо, що кожне творіння Боже наділене певною кількістю розуму. І певною кількістю інстинктів. Тобто, з самого початку, вони мають свою програму дій. Птахи вміють літати, можуть перелітати з материка на материк. Можуть виховувати своїх пташенят. А от більшість риб, своїх дітей які народжуються з ікринок у воді, взагалі не доглядають. Мальки народившись, мають свою програму інстинктів, що робити щоб вижити. Дуже цікаво Господь влаштував всім нам знайомих мурах і бджіл. Спостерігати за ними дуже цікаво і нам навіть є чому в них повчитися. Адже вони старанно виконують свою роботу. Безперервно приносять до свого вулика чи мурашника поживу. В них так нема як буває  в людей; один працює троє сидить. В них нема жодної комахи яка б просто сиділа і відпочивала. Всі працюють старанно. Вони не розбігаються, тримають порядок в своїх сім’ях. Просто дивно, як Господь все так гармонійно влаштував. І всякі живі істоти на протязі такого тривалого часу від створення світу, не міняють своїх звичок, свого порядку, не стають гіршими. Це тому, що Господь не дав їм свободи вибору. І відповідно, вони не будуть суджені в день останнього суду.

Вінець творіння Господнього людина. Цар природи. Але на відміну від всього іншого творіння, людина відповідальна перед Богом. Бо вона має найбільшу міру розуму. Людина має свободу вибору у своїх поступках на відміну від інших живих істот. Може вибирати між добром і злом. Надавши людині таку здатність, Господь передбачив, що людина може обрати зло і загинути не тільки тілом, а найголовніше може безсмертною душею попасти на вічні муки під владу диявола. Тому, Господь від початку вклав у людину  такий інстинкт, як совість. Що ж таке совість? За сучасним визначенням, совість – усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, вчинки, перед самим собою, людьми чи суспільством в цілому. Саме совість підказує людині як розрізнити правду від неправди, як розрізнити добро від зла. Це допомога Господня для утримання від гріха. Саме совість підказувала Адаму і Єві в раю не їсти плоду з забороненого дерева. Але вони спокусились і вибрали зло непослуху до Господа, Творця і Щедродавця. Саме через те, що людина не дослухалась до своєї совісті, вона втратила рай.

Читаючи Біблію далі, бачимо, що Каїн не прислухався до своєї совісті і вбив брата Авеля. Гріховне зло заразне. Як гниле яблуко покласти до здорових то всі погниють, так і зло стало розповсюджуватись між добрими від природи людьми. Адже Господь створив людину за образом Своїм. А Бог є Любов.

Пройшов час, і поглянувши на народ який цілковито загруз у гріховному злі, Господь пожалів, що взагалі створив людину і вирішив потопом знищити все живе. Проте знайшлась людина, яка жила дослухаючись до совісті. Це був праведний Ной. То  було надзвичайно важко жити серед суцільного гріха праведним життям, дослухаючись до своєї совісті. Ровесники з нього насміхалися, говорили: живи як всі. Але Ной так жити не хотів, бо він ще жив по совісті один серед всіх. І не хотів порушити   заповідь яку Господь дав. І це його спасло. Не тільки його, а й усю його родину і всяке живе створіння по парі було врятовано Богом в Ноєвому ковчезі від загального потопу.

Після свого спасіння, коли ковчег Ноя приземлився на горах Араратських, взяв Ной із худоби чистої і з птаства, і приніс жертву цілоспалення на побудованому жертовнику. Жертва була вибрана з найгарнішого, від щирого серця, з великої любові і вдячності Богові. І написано, що почув Господь пахощі любі і сказав: «Я вже більше не буду проклинати землю за людину… і вже Я більше не вбиватиму всього живого як то Я винищив був». Таким чином Господь вирішив що вся природа, все Його творіння не страждатиме більше через гріх людський.

Пройшов тривалий час. Люди  розмножились від Ноя. І оскільки як написано що нахил серця людського лихий, то людство знов почало забувати про совість і грішити. Але добрий і милосердний Господь не лишив їх Своєї опіки. Із всіх людей Він вибирає праведного Авраама і вирішує з його потомків виділити окремий народ. Тобто невелику кількість з усього людства. І через цих вибранців, спасти всіх людей від влади гріха і смерті. Адже після непослуху Адама і Єви усі люди попали під владу диявола який і земним їх життям колотив спонукаючи до гріхів і після смерті їх душі попадали до пекла – його царства.   

Коли після тривалого часу з потомків Авраама утворився народ ізраїльський, зоставивши інші народи жити по совісті, їм, ізраїльтянам, Господь дав написаний закон.

2). Написаний закон. Коли і яким чином був даний написаний закон?

У праведного Авраама був син Ісак. А в Ісакового сина Якова (Ізраїля) було 12 синів. Коли всі сини були дорослі і мали свої родини, за промислом Божим усі вони разом з батьком переселилися в Єгипет. Там вони прожили 430 років зберігаючи свою ідентичність, свої традиції і за ті роки виросли в цілий ізраїльський народ який не змішався з єгиптянами. З часом вони стали рабами у єгиптян. І ось, Господь виводить свій вибраний народ з єгипетського полону і провадить до землі, на якій обіцяє їх поселити. Дорога тривалістю в 40 років пролягала через пустиню. І ось тоді, коли ці люди були ізольовані від впливу інших народів, Господь дає їм написаний закон через Мойсея, який був їхнім пророком. Це всім відомі 10 заповідей. Але не тільки це. Господь дає ізраїльтянам найдокладніший закон на всі випадки життя. Ці закони можна прочитати в Біблії починаючи з 20 глави книги Виходу. Як інструкцію виробник дає до якогось виробу, так і закони дав Господь людям. І сказав: Якщо будеш ти слухатися голосу Господа Бога твого щоб виконувати всі Його заповіти,  то прийдуть на тебе рясні благословення. Якщо не будеш слухатися і дотримуватися Божих заповідей то прийде на тебе прокляття. Повторення закону 28 глава.

Ось так Господь через Мойсея дав писаний закон, заповіт, зараз він називається Старий заповіт. Це була вже друга велика допомога для повсякденного життя людей, аби виконуючи його вони уникали зла. І ізраїльтяни (євреї) дуже довго його дотримувалися. На цьому законі виховувалися цілі покоління. Господь опікувався Своїм вибраним народом і він розрісся з часом в цілу державу. Але пройшли віки, євреї стали змішуватися з іншими народами. Стали поклонятися «богам» чужоземців якими вони називали витесаних з каменя чи з дерева ідолів. Стали забувати про свого живого Господа Творця.І про написаний закон який Він їм дав, і про совість. Світ знову став грузнути в тяжких гріхах.

Тоді Господь вирішує надати людству ще одну допомогу. Через пророка Єремію говорить такі слова: (Єремія 31. 33): «Ось завіт який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, - говорить Господь. Вкладу закон Мій в нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом і вони будуть Моїм народом, і вже не будуть учити один одного брат брата і говорити пізнайте Бога. Бо усі будуть знати Мене від малого до великого – говорить Господь і гріхів їхніх та беззаконь не згадаю більше».

Ось такі слова промовив Господь через Єремію на майбутнє. Сказано, що це станеться після тих днів. Після яких днів це мало статись? Це мало статись тоді, коли на землю мав зійти Ісус Христос. Коли Христос вознісся на небо і сів праворуч Отця, то в своєму посланні до євреїв 8 глава апостол Павло пише: маємо Первосвященика, що засів на небесах. По правиці престолу величності. Ось надходить той час, коли склав Господь Новий заповіт з народом своїм. І ми зараз з вами живемо в той благословенний час. Він є прекрасний час, про який пророкував Єремія. І я сьогодні разом з вами хочу це дослідити, бо це дуже важливо. І ми повинні це використовувати. Бо це, можна сказати, наша інструкція. Лиш ми її повинні читати і застосовувати.

Я знаю такий випадок, коли син, який жив в Іспанії, передав Матері на Україну сучасну, автоматичну, пральну машину. І звичайно, інструкцію до неї. Але на протязі п’яти років, він до дому не приїжджав. І та машина, стояла собі в мами в хаті, в куточку. Бо мама не стала читати інструкцію, і відповідно не попросила нікого, щоб цю машину підключити, щоб вона працювала. 

Коли син врешті приїхав, то здивувався: «мамо, чого машина не підключена?» Та, відповіла мати, я так звикла, руками прати. А з нею я не знаю як поводитись. Тоді син встановив машину і показав мамі як нею користуватись. Яка ж вона була розчарована, що вже п’ять років могла нею прати. Наскільки ж на руки легше. Отак і для нас Закон Божий, який ми повинні знати, і його використовувати у своєму житті. Тому, що для нас це дуже важливо. І ще повернемось до слів пророка Єремії: «Покладу Я закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм». Євреїв 8. 10

            Яким чином Господь покладе закон в людину? І як напише його на людському серці? Ми знаємо, що  в свій час 10 заповідей були написані на кам’яних скрижалях. А інші закони Мойсей писав в книги. А тепер Господь говорить    по – іншому: «Я напишу цей закон в їхніх серцях». Але хіба наше серце полотно чи папір, що можна ось так взяти і написати? І ще говорить: «Покладу Я закони свої в їхні думки». Як? Невже вкладає так як інстинкт мурахам і бджолам? Тоді це буде вже не вільна людина а буде наче запрограмований робот. То коли ж і як вкладається той новий закон? А вкладається він не насильно, а по бажанню людини, по її волі і пропонується це кожному з нас.

Перед тим, як возноситись на небо, Христос  зібрав Своїх учеників і сказав: «а тепер ідіть в світ, проповідуйте Євангелію всякому сотворінню, хто увірує в Мене й охреститься, той буде спасенний». Ми бачимо, що Старий і Новий заповіт спочатку проповідувався тільки ізраїльтянам. А тепер Господь говорить: «проповідуйте всім народам». Хто увірує в Мене і охреститься, той буде спасенний. Ось! Хто увірує в Мене. 

Господи, а де ж нам взяти цю віру? Адже людина не народжується з вірою. Бо як би людина народжувалася з вірою як з інстинктом, то вона була б похожа на ту бджілку, на комара.  Бо всяке створіння Боже  крім людини з народження знає що йому робити. Господь міг би дати людині віру як інстинкт. Але Бог дає можливість людині вільно прийняти віру. Він нікого насильно не заставляє. То де ж взяти віру? Відповідь на це запитання дає апостол Павло. «Віра від слухання, а слухання через слово Боже». Не через щось інше. Ви будете слухати слово Боже і віра сама укріпиться в вас. Як той якір кинеться в вашій душі і в вашому серці буде. Якщо ми послухаємо раз, вдруге, втретє. Зрозуміємо, що Господь добрий і прощає гріхи, ми звичайно схочемо бути з Ним. Так як жінка стала користуватись машиною пральною. Ми скажемо так, ми хочемо такого Бога мати. І ось тоді, ми приймаємо хрещення, і ось тоді   Дух Святий сходить на нас. Ось про що Господь говорив. Через віру, Господь приходить в наше серце.

Ось ми співаємо в молитві: «Царю Небесний, Утішителю, Душе істини. Прийди і вселися в нас». Під час хрещення на кожного з нас зійшов Дух Святий. В нас вселився. Якщо Дух Святий вже вселився в нас, то в нас вже Господь. Вже той Дух Святий в нашому серці. Він пише той закон. Він пише і нам підказує. Як жити. Як себе поводити. Лиш треба приймати Господа. В християн протестантських конфесій - в п’ятидесятників, адвентистів, в них є така промовка. Гарна примовка: «я прийняв Ісуса в своє серце». Вони так говорять. І це прекрасні і чудові слова. Це правильно, тому, що ми, коли приймаємо Духа Святого, ми приймаємо Господа в своє серце. Приймаємо і Він вже в нас, і ми даємо Йому місце. Але ж Господь один, а нас так багато, може хтось зауважити. Я пам’ятаю своє дитинство, коли ми ще були в садочку.  Нам дали пити чай надворі. Всі діти колотили чай ложечками в своїх чашках, а один хлопчик прибіг пізніше і побачив в своїй чашці сонечко. Він так зрадів, що захоплено закричав: «у мене сонечко в чаї». Ми всі побігли дивитись де ж те сонечко. І побачили, що дійсно в чаї, в цій чашці є сонечко. А вихователька усміхаючись сказала, що сонечко є в кожній чашці. Коли ми подивились, то кожен побачив в своїй чашці сонечко, яке світило нам з висоти. І в чашках віддзеркалювалось. Всі  були здивовані, як так може бути. Сонечко одне, а в кожного в нас в чашці є. Ось так Бог один, а Він може бути у всіх серцях одночасно. Як сонце. Воно одне, але може гріти всіх. Так і Господь. Він може вселитися в нас усіх. Тільки нам потрібно цього захотіти. Як мама   хоче дитинку мати, вона  просить Господа про це, і вона вже приготувала для неї місце в своєму серці. Вона вже готова прийняти її в своїй утробі. Оберігати і дбати про неї. Ось так і Господа потрібно полюбити і прийняти в своє серце.

Ще Господь сказав до пророка Єремії, що цей, написаний на їхніх серцях закон, знатимуть усі. І не питатимуть один  в одного.  Від малого до великого, всі будуть знати. І давайте зараз подумаємо, що мабуть немає в нашій країні людини, яка б зовсім нічого не знала про Бога. Якщо хоче знати більше, то легко можна це поправити купивши Святе письмо, відвідуючи храми і навіть дивлячись православні телепередачі.  Адже ми, українці, знаємо Христа уже понад 1000 років. Але якось дивно в нас виходить.  Що  в наш час, багато різних проповідників приїжджає в нашу країну з за океану, з Америки, Європи, Азії, з африканських країн. І проповідують Слово Боже нам, наче нову для нас новину. Наче нашому українському народові не було ніколи проповідуване Слово про Христа розп'ятого!  Ще цікавіше, що люди йдуть, відгукуються. Вони   ідуть до тих проповідників слухати Слово Боже, долають великі відстані, тратять гроші. Наче нема в нас тисячолітньої православної традиції, наче нема церков. І не розуміють, що більшість з тих проповідників  задля  наживи приїжджають сюди. Щоб збирати дань з довірливих українців. Збирати десятину, а подекуди вже й 20 відсотків з сімейного доходу вимагають. А як приїжджає старший пастор, то як розповідають люди з села, що в нашому районі,  місцевий «пастор» який зачасти і сам зовсім далекий від того, щоб його назвати віруючим, оббігає всіх адептів щоб здавали продукти. Бо ж старшому автомобіль треба завантажити.  І  на жаль багато   наших людей навіть і християн, які були хрещені своїми батьками в православній вірі, відгукуються на поклик заїжджих проповідників. Які застосовуючи психологічні технології та гіпноз,  наче роблять багато чудес лікуючи на короткий час. Гіпнотизуючи людей. А потім людині стає ще гірше як було. Так є зараз, в теперішній час. А спитайте такого проповідника: чи в їхніх країнах такий порядок? Чи всі вже віруючі, чи нема для них роботи у себе на батьківщині?

Нам не потрібно шукати десь і через когось щоб навчитися Закону Божому. Він уже покладений Господом в нашому серці і в розумі. Нам лиш потрібно прикласти трошки зусиль, щоб познати все це через читання або слухання Слова Божого. А Сам Господь нам в цьому легко допоможе.   Вся наша біда в тому, що ми в цьому плані самі ліниві щось робити. Ми ліниві прийти до храму Божого, а готові їхати Бог знає куди за нібито чудесами. Насправді люди їдуть до гастрольних проповідників, їх слухають, і під їхнім впливом приймають повторне хрещення, розпинаючи вдруге цим Ісуса Христа. Викидають з хат святі ікони, поривають всякі зв’язки з родинами. Якого величезного гріха заробляють! Отож будьмо пильні і уважні.

Згадаймо, що преподобна Марія Єгипетська яка не знала Святого письма, була блудниця. До храму прийшла просто, щоб подивитися. Але невидима сила не пустила її. І вона зрозуміла, що недостойна. Покаявшись в своїх гріхах, пішла в пустиню і понад 40 років перебувала там молячись до Господа, який відкрив їй всі тайни Божі через Святого Духа. А до того, вона не знала нічого про Ісуса Христа. І досягла такої святості, що могла йти по воді, як ішов колись Ісус Христос. Коли монах Зосима в пустині зустрів її і почав з нею розмовляти, то вона розказала йому все з Святого письма. Вона все знала. Дух Святий її  розказав. Дух Святий є в кожному із нас. І якщо ми будемо вділяти часу для Слова Божого, Господь нам буде підказувати як нам жити. І не потрібно нам шукати чужих нашій вірі, нашим звичаям, іноземних проповідників, які тільки розбрат приносять в наше суспільство.

Також нам з вами не потрібно сьогодні покидати своїх домівок і йти в пустиню, щоб відкрилась нам Божа правда. Треба лиш тільки жертвувати свого часу  на розмову з Богом, чи то відвідування храму, чи читання Святого письма. А в нас так виходить. Похрестили дитину, повінчали і на тому наше спілкування закінчується. Як же це неправильно! Ми повинні  приходити до Бога, як до рідного батька, відкриваючи Йому свою душу. І Він нас буде вести як мама маленьку дитину.

Різниця лиш в тому, що якщо мати носить дитину під серцем, то вона піклується про неї. А Господь каже: якщо ти приймеш Мене в своє серце, Я буду піклуватися про тебе. Я буду тобі підказувати, буду тебе благословляти і добре тобі буде. Розумієте наскільки Господь нас веде. І не тільки самі ми так повинні робити. А й дітей своїх до цього привчати, а Господь їх і Сам навчить. Бо хрещені діти мають цього Духа Святого.   А якщо ще трошки цій дитині пояснити про Бога, вона зразу схопить як губка воду. Бо діти  скоріше познають правду та істину про Ісуса Христа тому, що вони вбирають в себе  навчання набагато скоріше, ніж люди похилого віку. Тому, не відкладаймо. Стараймось не втрачати часу на шляху до Господа.

А зараз давайте розглянемо  слова з пророцтва про те, що Я буду їхнім Богом а вони будуть Моїми дітьми і Я вже їхніх провин не згадаю і їхні гріхи прощу. Так Господь сказав. Господи, за яких умов Ти простиш наші гріхи? Чи  просто за те, що ми називаємось християнами? Що ми повинні для цього зробити?  За умов Старого заповіту, за кожен вчинений гріх, треба було принести відповідну жертву. За менший гріх наприклад невелику птицю, за більший ягня, за ще більший щось із великої худоби. Кров'ю цих тварин окроплювали жертовника навколо і тоді тих тварин чи птицю спалювали на жертовнику. Тоді людина вважалась очищеною від гріха. Тільки за умови пролиття крові. Бо саме кров вважається в нас живою. Згадаймо як після смерті Авеля Господь сказав Каїну, що кров твого брата взиває до Мене. А як же тепер, за умов Нового заповіту очищатимуться наші гріхи?

А прощаються вони знову ж таки, через пролиття крові. Господь Ісус Христос пролляв Свою кров за всі наші гріхи. Він добровільно став жертвою за нас усіх від Адама, до нас з вами. Для того, щоб душі праведників не були більше під владою смерті, не мучились в пеклі. А змогли наслідувати оселі, які приготував для них Господь в Царстві небесному.

Звичайно, гріхи змиваються не автоматично, а через покаяння і причастя Святого Тіла і Крові Христової під виглядом хліба і вина. Христос сказав: «хто увірує в Мене і охреститься, спасенний буде». І вже на тайній вечері  Ісус узяв хліб і поблагословив, поламав і давав Своїм учням і сказав: «Прийміть і споживайте це є Тіло Моє». А взявши чашу і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: «Пийте з неї  всі, бо це Кров Моя Нового заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів»! Ось!  Господь обіцяє нам не згадати гріхів через Свою Кров. Саме через причастя матимемо відпущення гріхів і вже більше не потрібні жертви.

Таким чином, я хочу підвести підсумок, щоб ми зрозуміли для чого ми живемо. Чого Господь хоче від нас. Яку інструкцію дає для нашого життя:  Спочатку була совість. Коли люди перестали зважати на совість, був писаний закон через Мойсея – Старий заповіт. А  коли не дотримувалися і цього закону, Господь дав Новий заповіт, який ми всі маємо змогу вивчати. (Це Євангеліє і апостольські повчання).  З Новим заповітом прийшла благодать Святого Духа. Якому ми дали місце в своєму серці. Якщо Він оселився в нашому серці, то давайте вже й вділяти час для Нього. А вірніше не для Нього а для себе щоб розуміти Святе письмо, щоб правильно жити. І разом з тим, якщо ми так будемо робити, то Господь  влаштує так, що наше життя буде благословенне а не прокляте. І от таким чином ми можемо дякувати Господові, що Він є такий добрий. Що ми маємо істинного Бога, який в першу чергу є милосердний до наших гріхів.  Прощає їх і разом з тим веде   доріжечкою до неба. І вже дуже багато християн туди прийшли. Зараз   черга кожного з нас. Проте, йти до Бога чи ні, ми вибираємо самі. Бо зверніть увагу, що на тайній вечері Господь сказав що кров Його проллята за багатьох. Не сказано за всіх, а за багатьох. Тобто за тих, хто увірує в Господа. Хто відкриє свої серця щоб на них був написаний Його закон. Хто свої помисли відкриє для Господа. Бо людина вільна і Господь цієї умови не порушує. Нікого насильно в царство Своє не забирає. Насильно не забирає, але чекає всіх! Бо сказав пийте з цієї чаші всі! Тобто освячуйтеся всі! На жаль не всі можуть цього досягнути. Бо обов’язковою умовою має бути наше бажання бути з Ним. Має бути наше бажання шукати в першу чергу їжу духовну, яка є Слово Боже. А що для нас це є дуже важливо дізнаємося з того, що в сій час Господь розгнівався на свій народ то промовив: «оставлю цей люд без їжі не тілесної а духовної, тому що оставили вони Мене.»

            Побувавши на Богослужіннях, слухаючи проповіді і читаючи Слово Боже вдома, ми насичуємось їжею духовною, розпалюємо у Собі вогонь Духа Святого. І вже не просто так живемо, а живемо вірою. А це вже ДАР БОЖИЙ як пише апостол Павло. Не від наших діл, а ДАР БОЖИЙ.

            Ми з вами щасливі що живемо саме в цей час, під благодаттю Святого Духа. Але разом з тим, це покладає на нас велику відповідальність. Бо сказано: «Кому більше дається, з того більше й спитається». Іншого чогось, ще кращого, вже не буде. Господь сказав, що далі буде Його останній суд. І кожна людина буде відповідати за один і той самий гріх по різному: залежно від того, хто в який час жив. Одні по законах совісті, інші за законами Старого заповіту, але найбільша відповідальність наша. Тих, що живуть у час, коли допомога нам від Господа найбільша. Коли Господь за нас приніс Себе в жертву, пролляв Свою Кров. Коли вже й Дух Святий зійшов при хрещенні на кожного з нас. Бо якщо раніше сходив на царів і священників і пророків, то тепер сходить на кожного. Амінь.

о. Леонід Лотоцький з книги Дарунок небес