Мій сайт

Початок премудрості страх Господній

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

Є такі гарні слова пророка в Святому письмі «Початок премудрості страх Господній». Та людина яка має тверду віру. їй не потрібні ніякі чудеса. Без чудес проживе  бачучи чудо Господнє на  всякому кроці земного життя. Головне вона має страх Божий  перед всяким гріхом. А якщо такого страху нема, то хоч людина і чудеса буде бачити - вірити не буде. Просто живе, але душею наче мертва.

         Я хочу сьогодні поговорити про віру і про страх Господній. Коли Мойсей виводив людей з Єгипту - творив дуже великі чудеса навіть в пустині. І все одно люди часто зневірялися і відверталися від Бога коли Господь вів їх в землю обітовану. За їх невірство з величезного народу до мети дійшли пару десятків. Інші не дійшли через невірство. А які ж були чудеса і було їх так багато! Щоб не заблукали вдень, стовп диму ішов перед ними. Чи не чудо? Була і манна небесна, і чудесне відкриття води. Але вони до цього просто звикли і не рахували це як щось чудесне. Дуже просто зневіритись і відхилитись людині. Бо коли звикаємо, то не рахуємо це як щось чудесне і не думаємо що це все від Бога. Коли вранці прокидаємось, встає сонце. Але для нас це не  є дивом. І ми не звертаємо на це увагу. Але знаєте як співається в богослужбовій пісні? «Слава Тобі що показав нам світло». Від Бога і місяць і зорі. Все це Господь нам дає. Нам байдуже; прийшов день, прийшла ніч. Так і повинно бути. Але  від кого це? Хто все контролює, хто тримає цей порядок? Навіть в цьому чудо. А ми не звертаємо уваги як і євреї не звертали. Господь тоді створив чудеса і тепер створює. Тільки потрібно все це сприймати в своєму серці, дякувати і мати повагу, любов і страх перед Богом.

Коли цар Соломон прийшов після батька на престол він 13 років будував храм.  Велетенський, чудовий. А в євреїв була скинія. Їх святиня, де були скрижалі закону, манна небесна, жезл Ааронів. Коли був збудований цей храм і левити занесли ковчег - скинію в храм, то в той час велика хмара зійшла в храм. Настільки густа, що священики не могли там служити.  Так Господь показав Свою присутність. Це храм рукотворний який Соломон збудував для Господа. І побачивши що Господь прийняв його храм, Соломон возніс Йому хвалу і подяку. 

Сьогодні хочу сказати, що ми також маємо свій храм.  Також рукотворний,  бо його збудували люди. І в нашому храмі перебуває Господь. Бо «де двоє чи троє збереться в ім'я Моє там і Я посеред них» сказав Спаситель. І я хочу сьогодні провести паралелі між старим і новим заповітом і храмом. Щоб ви зрозуміли що сьогоднішній храм ще більший за Соломонів. Чому так, я зараз поясню.

В старозавітний храм внесли Ковчег, де зберігались всі святині. А тепер подивіться на наш храм. Що перебуває в олтарі, що колись називалось Святе святих.  Давайте подивимось на Престол. Що там знаходиться? Якщо тоді лежали скрижалі з 10 ма заповідями, то зараз більше. Зараз лежить Євангеліє, блага вість, наука Ісуса Христа! Якщо Господь дав 10 Божих заповідей для Євреїв щоб вони їх виконували, то вони дійшли і до нас. Ісус Христос не тільки підтвердив ті заповіді, а ще додав заповіді блаженства. І Своє вчення дав. Там зійшла хмара, а ми маємо більше. Бо Христос казав хто буде слухати вас, той Мене слухатиме. Коли священик відкриває уста, то через нього говорить Господь. Відкриваючи Євангелію священик промовляє: «говорить Господь», і починає читати. Сам промовляє Господь кожної неділі і кожного свята.

Може виникнути запитання. А як же зрозуміти коли священик вчить осуджувати, проклинати, навчає ненавидіти? Треба розуміти Господь говорить те, що написане в Євангелії. Якщо слова священика протирічать цим словам, то це звичайно на відповідальності священика і звичайно потрібно уникати таких псевдо християнських проповідей.  

Ще в старозавітному храмі лежав жезл Ааронів. А в нас на престолі лежить більше. Хрест Господній! Якщо жезл вказував на достоїнство Аарона бути священиком, то хрест вказує на Христа як на Спасителя, що він відкупив всіх нас від влади пекла, знищив владу гріха над нами, воскрес Сам і кожного воскресить. Чи не важливіше це? Набагато важливіше.

         Ще там лежала манна. А у нас зараз Тіло і Кров Христові - Святе Причастя. Якщо манна спасала від голоду євреїв, то причастя веде в життя вічне. Це як завдаток вічного життя.  Щоб бути разом з Ісусом на небесах. Ось такі паралелі між старим і новим заповітом. В даний час наш храм не менший, а святині в кожному храмі ще більші. Таким чином ми повинні тут стояти зі страхом і трепетом. Бо тут промовляє Господь. І Господь тут є присутній. Але апостол Павло каже ще цікавіші слова: «ви є храм Духа Святого». Якщо храми будують люди з каменя, то  кожен з нас нерукотворний  храм Духа Святого. Боже творіння.  Павло звертає увагу, що ми повинні оберігати Духа Святого. «Духа не вгашайте». Як в грубці. Якщо є дрова, то вогонь буде гарний. А якщо нема, то може згаснути аж до ледь жевріючої іскри, яка зовсім не гріє. Проте буває що від неї знов можна розпалити вогонь. У невіруючих людей іскра Духа Святого ледь жевріє, а в віруючих променіє зігріваючи і її саму і багатьох коло неї.

         Якщо б ми мали сильну віру, то могли б переставляти навіть гори. Дух Святий живе в кожному з нас. Тому з сьогоднішнього вчення робімо висновки. Не вгашаймо Духа Святого до маленької іскорки яка не може зігріти. А докладаймо палива добрих справ, розпалюймо Духа Святого і маймо повагу до нашого Храму. Перебуваймо тут з страхом і трепетом  бо в храмі перебуває Сам Господь.

Часом можна почути від протестантів, що наші православні храми неправильні. Бо мовляв не повинно бути ні ікон, ні ладану, ні свіч, ні священичного одягу. Але всі ми знаємо, що кожен рік на православну паску у храм де знаходяться ікони, світяться свічі, кадиться ладан і по молитвах патріарха який одягнутий не у світський костюм, а в підрясник, Господь посилає чудесний благодатний вогонь! Отже наші православні храми приємні Господу. Амінь.

о. Леонід Лотоцький

з книги Дарунок небес