Мій сайт

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

        Усі ми з вами спостерігаємо розвиток цивілізації.  Людство в своєму розвитку рухається вперед, знаходячи для себе все більше і більше зручностей. Чому з роками краще стає жити, а не гірше? Тому, що людство має досвід. Покоління, які жили, нам зоставили свої досягнення. Ми, наші досягнення, зоставимо своїм нащадкам. І так зі сходинки на сходинку, ми піднімаємось все вище і вище. У зручностях для тіла. А як же наше духовне життя?

Для духовного життя, маємо великий християнський досвід. Як потрібно жити  по правді. У світі християнство існує дві тисячі,  в Україні тисячу років. Євангеліє, за яким нас запрошує жити Господь, це найвища наука для спасіння  душі. І для якнайкращого співжиття в суспільстві. Але до цієї найвищої науки, Господь привів людство поступово. Читаючи Святе письмо, ми можемо дізнатись про дохристиянський досвід побудови суспільства. Можемо дізнатися про те, як жили царі, знатні і прості люди.

У всі часи можна було почути і зараз так говорять, що ось, до нас, люди жили набагато моральніше. Але читаючи Біблію, ми знаходимо розповіді про те, що навіть великі праведники і подвижники робили гріхи. Не кажучи вже про пересічних громадян. У різні часи, бувало, людство опускалось в гріховну прірву. А потім, наче обтрусивши з себе гріховне сміття, прислухалось до Божих заповітів і наводило лад в суспільстві.

Отже, ми сьогодні маємо великий досвід людства. І кожна людина яка хоче спастися, жити по правді, може відкрити Слово Боже і як кажуть, скористатися цим досвідом. Тому тема сьогоднішньої проповіді: правда і любов.

Треба сказати, що з Біблії ми можемо почерпнути не тільки досвід минулих поколінь. Читаючи Новий заповіт, ми маємо змогу навчатись, як досягати високого духовного  рівня. Серед усіх апостольських послань, мені особисто, дуже подобаються три послання апостола і євангеліста, улюбленого учня Христового - Івана Богослова. З них можна зробити висновок, що хто перебуває в любові до Бога, до ближнього, той живе в Світлі. А Світло і є Господь. Апостол пише: «…живіть по правді, любіть один одного, віруйте в Ісуса Христа і ви спасетеся». Наче так просто, зовсім просто Іван Богослов пояснює, як нам  жити по правді. Любити Бога і любити ближнього. В цьому вся суть Христової науки. Любов всепрощаюча і все об’єднуюча.

Христос говорив про себе так: «Я є правда, і істина, і життя. І до Отця ніхто не може прийти, як не через Мене». (Ів.14. 16).  І ще, часто вживав такі слова: «по правді по правді кажу вам…» Він так говорив, щоб запевнити, щоб переконати слухачів про те, що Він говорить правду. Щоб повіривши Йому, кожен міг спастися.

        Як ми вже з вами говорили, ми досягли багато благ для свого тіла. Та якщо у нас в будинку є всі зручності, якщо ми маємо хорошу роботу, гарний автомобіль і інші блага, все одно, нам хочеться душевного комфорту. І от якраз цього досягти, буває найважче. Для цього є два ключі. Це правда і любов. Тому, що правда і любов між собою рідні. Як сестра з сестрою. Як сестри народжені від однієї матері, так правда і любов народжені від Бога.

Але спостерігаючи життя, ми бачимо, що в кожного своя правда. І в кожного своя любов. Кожен  з нас скаже: я живу по правді. Можливо далеко не по правді, але всі ми думаємо, що ми живемо по правді. Проте як багато людей в цьому помиляється.

Ми всі знаємо, що бувають часи у нашому житті, коли все ладиться, коли всі здорові і задоволені життям. Як кажуть все йде в руку. На жаль, буває і навпаки. Буває все валиться з рук і людина буквально впадає у відчай. Що робити? Як бути? На це питання ми можемо знайти відповідь на прикладі життя старозавітного царя, пророка Давида.  

Давид  був праведний  перед Богом. З самого дитинства. Тому, ще коли він був хлопчиком, Господь його обрав на царство. І завжди був з ним, благословляючи Давида. І тоді, коли він ще підлітком бився з Голіафом, і коли став царем.  Коли Давид ходив воювати, Господь йому завжди дарував перемогу. Це були прекрасні часи в Давидовому житті. Він, прославляючи Господа, написав багато псалмів, які входять до біблійної книги «Псалтир», як правиця Господня його підтримувала.

Але сталося так, що цей великий праведник згрішив. Про це написано в Біблії. Один тяжкий гріх зробив. Другий тяжкий гріх. Вчинив проти правди Божої і любові, згрішив так, що Господь відвернувся від нього. І Давид відчув це. Побачив, що все пішло не так як раніше. А набагато гірше. Схаменувшись, він щиро кається і просить, благає Господа, щоб повернувся до нього. Під впливом цих почуттів він пише 50-й псалом. «Помилуй мене Боже з великої милості Твоєї і з великого милосердя Твого, прости провини мої. Духа праведного Твого не відбирай від мене… всі мої гріхи по всі дні переді мною».., пише він. Це була велика боротьба і довгий час. І Господь прийняв його покаяння і повернувся до Давида. Він знову зажив відчуваючи підтримку Господню.

Але знаєте як в житті часто буває. Проходив час і так як Давид був царем, багато проблем було в державі. Багато справ доводилось вирішувати. І він потихенько, потихенько знову зійшов з дороги. І знов була неправда, і знов були гріхи. І знову він відчув що правиця Господня уже не підтримує його. Що Бог не помагає йому. Як він відчув? Як може людина відчути, що нема Бога біля неї?

От я вам такий приклад наведу. Багато людей приходить і говорить: у мене не ведеться. В господарстві буває, на роботі, в бізнесі нічого не йде. І в сім’ї буває не ладиться.   Ну є таких проблем дуже багато серед людей. Ось такі проблеми були і в Давида. В нього в царстві не велося. Вороги вже можна сказати наступали на його п’яти. Ось, ось збиралися скинути його з царства. Вже навколишні його приятелі почали дивитися косим оком на нього.  І в родині в нього теж, вже були неполадки. Навіть хвороба приступила до нього одна і друга. І Давид знову відчув, що Господь відступився від нього. Та треба було жити, керувати царством. І він боровся, царював, знову каявся перед Господом і постійно молився. Тепер він говорив: Господи, оживи мене. Давиде, ти що мертвий? Ні, тілом він був живий, а душею наче мертвий. І тому він просить: «Господи оживи мене». Якщо перечитати 118 псалом,то там багато разів  він повторює: Господи, оживи мене правдою Твоєю. Оживи, я хочу бути на тому місці, як я був раніше. Він зрозумів, що йому тільки здавалося, що він жив по-правді, а насправді тяжко помилявся. Тому просив: Господи, покажи мені мою неправду.

І Давид таки знов вблагав, що Господь оживив його і знову повернув йому Своє благословення. Я сьогодні говорю ці приклади тому, що багато з ким в даний час трапляється таке лихо; чи не ведеться щось, чи в господарстві, чи в сім’ї, чи на роботі. А ми в той час не йдемо до Бога просити як Давид. Адже в часи Давида були чародії, були ворожбити. Але Давид не йде до них, як часто буває ми йдемо. Він покладав надію на Господа. Бо знав, що Господь дасть йому сили і підтримки і все зміниться. І так і сталось. Вороги повідступали. Господь все поміняв навколо нього. Він став здоровий і в сім’ї в нього все наладилось. Наскільки цар Давид своєю полум’яною молитвою повернув Господню силу. Повернув благодать до себе. Таким чином через помилки, переступи Давид удосконалював своє життя.  Він завершив своє життя не тільки в правді, але й в любові. Тобто ще в часи старого заповіту, коли ще не навчав Христос Євангельських заповідей, Давид прагнув до досконалості.

Ми з вами живемо в часи, коли Христос Господь показав нам приклад довершеної любові. Апостол Павло пише Колосян (3.14) такі слова: «Вдягніться в любов, яка є сукупність довершеності. І нехай запанує  в ваших серцях Божий мир». Золоті сова говорив Павло. Зодягніться в любов. Павле, любов що, одежа? Ну це ж не одежа. А він говорить: «ви одягніться її». Як можна зрозуміти Павла? Зодягніться в любов, бо це є сукупність довершеності. Ви знаєте, як людина взимку може одягнути тепле пальто, валянки, а шапки може не зодягнути. І ми бачимо, що чогось не хватає. А Павло говорить, що любов довершує все. Тому потрібно зодягнутись в любов, якщо ми хочемо бути довершеними. Якщо ми зодягнемось в любов, то це буде виражене на нашому обличчі. От скажіть, якщо будуть стояти люди десь на вулиці, чи десь в місті і вам треба щось запитати. Один стоїть насуплений, інший сердитий, а в іншого добре відкрите обличчя. До кого ви підійдете? Звичайно до тої людини, в якої приємне лице. Ось вам і приклад, про що говорить апостол: «вдягніться в любов». Тобто наша любов є на нашому обличчі. Ми повинні і до рідних, і до близьких, і до всіх приємно відноситися. У нас на обличчі має бути приємна і тепла усмішка. В наших очах хай читають люди доброзичливість. Хай ніхто не помітить злості в очах.

Сьогодні багато людей намагаються жити по правді. Але, якщо не матимемо любові, нічого не вийде. Апостол Павло пише про любов так: «якби я мав таку віру, що міг би гори переставляти. Щоб я знав всі мови людські і ангельські, чи б я своє тіло віддав на спалення за віру Христову, а якщо я любові не маю то я ніщо». Тобто, без любові неможливо довершеним бути. Тому, часто ми стараємось жити правдою, яка в кожного своя, а от любові згуста нам не вистачає. Як же нам жити по любові?

Давайте знову повернемось до Давида. Так сталось, що його рідний син Авессалом, хотів скинути батька з царства. І навіть військо направив щоб вбити батька. Проте Господь оберіг Давида. Тоді, батько своє військо послав за сином зрадником. Але просив наказував: «не вбивайте отрока, не вбивайте». Чому Давиде? Адже він хоче тебе вбити. І якщо його не вбити, він буде далі тебе переслідувати. Але він просив: «не вбивайте отрока». На скільки в нього була любов. Так само, Давид не вбив царя Сеула, який його переслідував.

Проте, син Авессалом загинув, через нещасний випадок. І як же гірко плакав за ним Давид! Тому, що в нього була любов. І він вже був досконалий. Так само угодники Божі, великі праведники Божі, мали любов і були довершені. Преподобний Серафим Саровський до своїх відвідувачів вітався: «Христос Воскрес, радість моя». З усмішкою зустрічав їх, з любов'ю. А коли людина від нього відходила, то він з любов'ю цілував кожного. Бо він дивився на кожну людину, як на образ Божий. От така була любов в великих праведників.

Нам сьогодні ніхто не мішає, ставитися один до одного з любов'ю. Не бурчати, не лаятись. Бо часом ми зриваємо свої неприємні емоції на комусь. Буває, щось в когось спитаєш, тобі так відмовлять, що ти не захочеш вдруге заговорити до такої людини. Чи бувають по сусідству живуть злобні люди, чи бувають на роботі, чи вдома сварки. Не потрібно так робити, адже це наше обличчя. Недаремно говорить апостол Павло  що любов, це як одяг для нашого лиця. Як би нам було приємно, як би всі один до одного ставилися доброзичливо. З теплотою відносились один до одного. Царство небесне тут починається. Так казав Христос. Якщо отакі відношення є, воно вже тут починається на землі. Не треба так довго чекати. Якби ми цього досягли, наскільки легше нам би було жити.

Апостол Павло сказав, що тоді будете мати мир Божий у своєму серці. Коли ви житимете по правді і одягнетеся в любов. Ви знаєте, тут не можна вже переказати оцих слів, як може бути добре людині на душі. Ви бачили котика, який на сонечку грається. В нього проблем немає. Дивлячись на нього ми дивуємось. Він собі лежить на сонечку і гріється. Як йому добре! Ось так і в нас на душі може бути, коли ми будемо жити по правді, коли будемо жити в любові. Прощати один одному. І таким чином мир Божий запанує в наших серцях. Ми це відчуємо. Як відчув це Давид, як відчували великі праведники. І вони цього не хотіли втрачати. Давид втрачав бувало цей мир, але просив: оживи мене Господи. Ось так і нам треба просити Господа, якщо в нас є неправда і не знаємо, чи ми живемо по правді. Молімось до  Господа. Чи ми в домівці, чи в церкві: оживи мене Господи! Щоб любов запанувала,  в мені. Щоб був мир Божий  в моєму серці. Все можливо Богові. Бог чудеса творив з людьми і по сьогодні їх творить. Але це залежить від кожного із нас. Як ми прихилимось до Нього. Амінь.

о. Леонід Лотоцький