13:13 Презентуэмо нову книгу Життя як воно є. | |
Дорогі наші читачі. Пропонуємо вашій увазі, книгу Раїси Лотоцьк ї— Життя як воно є. Книга художня. Про життя православних християн. Описані події десь, колись мали місце. Тепер, з благословення чоловіка отця Леоніда Лотоцького вирішено розповісти , про свій життєвий досвід в християнстві. Книга ще пишеться. Тому, будемо дуже раді вашим відгукам і коментарям. Будемо раді, якщо ви в коментарях розповідатимете свої історії християнського досвіду. які також могли б увійти до нашої книги. Життя, як воно є. В нічному клубі, молодь відпочивала, стараючись взяти від життя всього, що хочеться повною мірою. Гриміла важка музика, густий дим сигарет дозволяв бачити хіба що силуети. Дівчата і хлопці, вже добре напідпитку, влаштували собі дикі танці. Оксана, насолоджувалась тим молодим безумством. З енергетиком в одній руці і з сигаретою в іншій, вона дозволяла собі найвульгарніші рухи і захоплювалась своєю свободою. З цього підсвідомого марева її вивів зляканий зойк подруги:
Від побаченого серце Оксани рухнуло в п’яти. У неї зм’якнули ноги і перехопило подих: вона побачила свою маму, матусеньку, матусечку. Найпоряднішу в світі. Шановану у місті за… клубним столом, в компанії молодих, наглих хлопців. Мама була добре п’яна, курила і розмовляла найбруднішими словами. Хлопці облапували її, від чого вона весело реготала. «Господи!»- прошептала враз пересохлими устами. Вона готова була провалитись крізь землю. Сором і біль гарячим вогнем обпекли її серце. А батько, сестра?... вони цього не переживуть. Що ж це робиться? Куди йти? Що робити? Як жити після цього? І вона закричала через свій біль, через свою розпуку: «Мамо!!!»
Дівчина злякано відкрила очі, побачила маму в місячному сяйві. Господи!! Це був сон. Це був сон! Вона кинулась до мами, обняла її і завмерла. Сльози котились з очей, серце колотилось в грудях. А мама, тихо і ніжно гладила її, і від цього вона, як маленька дитина, заспокоїлась і усміхнулась.
Мама поправила ковдру і тихо пішла до своєї кімнати. А Оксана, ще довго не могла заснути. Закриє очі – і знов перед очима цей жах. Раптом вона подумала: «А якби мама, сестра чи тато побачили б як я “відпочиваю”. Від цієї думки у неї виступив холодний піт: « Ні! Ні! тільки не це! Ні! Їм буде боляче, їм буде соромно. Так ось воно що! Ось чому мені наснився цей сон! Мабуть, хтось молився за мене, щоб я це зрозуміла… Я зрозуміла. Боже, прости мене»,— прошепотіла вона, засинаючи… Вранці, Оксана, вирішила піти до церкви. З парафіяльним священиком вона була добре знайома, бо вчилась з його донькою в одному класі і часто бувала у них вдома. І зараз, якось внутрішня сила, вела її до храму. Цей жахливий сон, не виходив з голови. Оксані, хотілося з кимось про це поговорити. I вона подумала, що їхній священик, зрозуміє її якнайкраще. Мала намір, порозмовляти з ним, після закінчення Богослужіння. Настоятель, вийшов на проповідь і почав розповідати про те, як він побував у рейді, в нічних клубах і барах. Великий сум і тяжкий біль звучав у його голосі, коли він розповідав про те, як відпочиває наша молодь: «Ми, батьки, наївно віримо, що наші діти, танцюють, як колись ми. Не спіть, станьте і підіть подивитись, де знаходяться ваші діти. Скільки алкоголю у них батареями стоїть на столах! Скільки ви там мерзотного побачите.» Оксані, було не по собі. Вона багато разів чула від знайомих і самій доводилось слухати проповідь, як би про себе. Але щоб отак… Враз, у неї промайнула думка: « Виявляється, батюшка був серед людей , що ходять в рейд»,— в свідомості почало щось рухатись, складатись в якісь пазли… «Точно! Був! А я була така п’яна, що навіть не захотіла сховатись. Він же міг мене бачити!..» Дівчині, хотілось кудись бігти, десь заховатись… «це ж і інші могли мене побачити і переказати рідним…». Їй було дуже важко. Більшу половину цієї проповіді, вона вже не чула. Але останні слова, її просто добили: « Згадуючи ці клуби і бари, — говорив отець, — те що я там побачив, можу сказати, що це пекло.» Мурашки знову пробіглися по спині дівчини. Вона, зціпенівши, стояла серед храму, не звертаючи увагу на людей, що виходили — служба вже закінчилась. Десь всередині неї, проходила внутрішня боротьба праведного з грішним. І не знала Оксана, чим ця боротьба скінчиться. Вивів її з оціпеніння, привітний голос свічниці Марії:
Свічниця, похитала головою і зажурено промовила:
Оксана, слухала, опустивши голову, і ці слова важко доходили до її свідомості. Все це вона зрозуміє потім, коли стоятиме на колінах з закривавленим обличчям, побита «Беркутом» у Михайлівському Соборі. Також згадає ці слова, коли побачить море крові і смерть, на війні, на Донбасі, де працюватиме медсестрою. А поки, вона виходить з храму з опущеною головою і тяжкими думками. Невесело, було й на душі у Марії. Вона собі і подумати не могла, що наша молодь так деградує. Бо до старості, працювала педагогом, а такі новини дуже її вразили і засмутили. До церкви, прийшли люди помолитись і поставити свічі. Марія наче прокинулась від важких думок і прийнялась до роботи. Зайшов отець Петро, щоб помолитись з чоловіком, у якого були проблеми зі здоров’ям і благословити, бо він мав їхати на операцію. Через деякий час, одна жінка, майже вбігла до храму. Розчервоніла, збуджена і не звертаючи ні на кого уваги, голосно запитала:
| |
|
| |
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
