Мій сайт

                                                                                                                                   Я Магац Аделя Юріївна, жителька Кривого Озера Вул. Миру 6. Хочу

розповісти про те, яке нещастя

я зустріла на своїй життєвій стежині. 

        При обстеженні в лікарні мені визначили страшну, невиліковну хворобу горла, після чого мене лікували в обласній лікарні м. Миколаєва, де було зроблено дуже складну операцію і всі інші види лікувань. Променеву хіміотерапію. Тривалий час всі проведені процеси лікування, не давали бажаного результату. Довелось поїхати у м. Київ. Тривалий час я лікувалася в цьому місті в інституті ім. Коломійченка, де було проведено ще одну операцію, і повний процес лікування. Зрушень у покращенні здоров’я майже не було. І як вирішили професори – лікарі, які мене лікували, що останнім кроком в моєму лікуванні є проведення ще однієї операції. Проте, спеціалісти мене відверто попередили, що операція буде з великими ускладненнями, може навіть бути неминучим інвалідний візок. Мені звичайно необхідно було погодитись, тому, що вибору більше не було. Адже страшніше смерті немає нічого.

        Для проведення назначеної операції, були задіяні три професори. Професор який мене лікував, і ще з двох інститутів. Ім. Шалімова, і ім. Ломоносова. Я вже знала день, в який операція  відбудеться.

        Але так, як я постійно молилася Богу і просила, щоб допоміг мені вибрати правильний шлях, погоджуватись на операцію, чи віддати свою долю в руки Божої Матері. Щоб Вона мене взяла під Свою опіку. 

        І ось, раптово, моя душа відчула, що мені операція не потрібна. І я тут же дала письмову відмову, і повернулась у своє рідне Криве Озеро до нашої рідної Свято Різдво – Богородичної церкви, в якій я знайшла своє одужання.

        Після тривалого стаціонарного лікування, я звернулася до о. Леоніда Лотоцького, щоб він молився за мене. І своїми молитвами допоміг мені вибратися з такого важкого стану. Вже перша молитва дала мені відчуття початку вздоровлення. В мене вже з’явилась надія, і віра в те, що я обрала правильний шлях. Я постійно ходила в церкву, і після кожного богослужіння, після кожної молитви за моє одужання, я відчувала покращення самопочуття. Не з кожним днем, а з кожною хвилиною. У мене з’явився апетит, і саме головне, надія на життя.

        Я в своїй душі завжди роблю висновок, що поява образу Божої Матері на стіні нашого храму, це явище не випадкове. В цьому храмі панував і панує Святий Дух. І кожна людина повертається з храму з підняттям життєвого натхнення, надії, віри і любові. Значить молитви в нашому храмі подобаються Господу Богу.

        З появою образу Божої Матері, припадаючи до Нього (образу), я відчуваю себе бадьорою, життєрадісною, за що Її висловлюю сердечну подяку.

        Мені здається, що кожен, хто знає за цю подію (появи образу), спостерігає, як Божа Мати покриває нас не тільки від недуг, а й від природних катаклізмів, від вітру, вогню, від повенів, від яких в теперішній час потерпає багато людей.

        Я щиро дякую Божій Матері, що продовжила мені вік. Я щаслива, що живу на території, де розташована церква, в якій можна не тільки заспокоїти душу, а й отримати зцілення, оздоровлення, і віру в майбутнє.