Отець Петро, їхав до віддаленого села, освятити дім і садибу.
Швидко не можна було їхати, через зіпсовану дорогу. Розмовляючи з водієм, священик згадав, що кілька років тому, цей чоловік, уже запрошував його освячувати хату. Ці здогади, швидко підтвердилися.
— Чи ви пам'ятаєте мене батюшко? — звернувся Павло (так звали водія) до священика.
— Так, пригадую — озвався отець Петро. — здається ви вже приїздили за мною раніше. Може за цей час, вам вдалось новий будинок побудувати?
— Так, вдалося. І собі і доньці.
— Вітаю вас. В наш час, не легка ця справа, будинок збудувати.
— Ви знаєте отче, я сам собі не вірю, що нам вдалося це зробити.
— Що ж так?
— Та я вам розповідав. Давно було. Ви забули вже.
— Знаєте Павле, щось я пригадую трохи ваші проблеми.
— Той час, розповідав Павло, був для нашої родини, дуже важкий. Хоч ми й не ліниві люди і бізнес невеличкий маємо. Та тоді, нам було дуже важко. Хоч і заробітки були стабільні, але витрати, виявились набагато більші. За борги,
...
Читати далі »